Декількома словами
У Чилі обговорюють перспективи розвитку зеленого водню. Автори статті аналізують плани уряду Боріча, вказуючи на економічні та екологічні ризики, а також закликаючи до перегляду стратегії.
У той час, як у світі зростає критика та сумніви щодо зеленого водню як рішення для енергетичного переходу, уряд президента Чилі Габріеля Боріча продовжує дотримуватися амбітної, але, можливо, нереалістичної мети — стати світовим лідером з виробництва водню до 2030 року. Про це йдеться в статті, яка аналізує плани чилійського уряду щодо розвитку водневої енергетики.
Влада активно анонсує заходи підтримки приватного сектора, включаючи податкові пільги та доступ до кредитів. Однак експерти висловлюють побоювання щодо економічної доцільності зеленого водню, вказуючи на його високу вартість порівняно з іншими джерелами енергії. Відзначається, що вартість зеленого водню в рази перевищує вартість сірого водню, що виробляється з природного газу.
Особливе занепокоєння викликає проект H2 Magallanes, що передбачає будівництво заводу з виробництва аміаку, що працює на водні. Критики вказують на відсутність чітких екологічних стандартів та достатнього нагляду за реалізацією подібних проектів у регіоні Магальянес, де планується будівництво.
Реалізація подібних проектів може призвести до негативних наслідків для навколишнього середовища, включаючи загрозу для популяції рідкісних видів птахів. Автори статті закликають до переоцінки планів з розвитку водневої енергетики, підкреслюючи необхідність діалогу та пошуку компромісів між різними секторами суспільства.
Насамкінець висловлюється сумнів у досяжності заявленої мети Чилі стати великим експортером водню до 2040 року. Підкреслюється необхідність відповідального підходу до розвитку водневої енергетики з урахуванням екологічних та економічних факторів.
