Декількома словами
Історикиня Нара Міланіч розповідає про політичний бік історії дитинства, права дітей та вплив соціальних факторів. Її робота закликає переглянути усталені погляди на дитинство.
Історикиня Нара Міланіч, фахівчиня з історії Латинської Америки, переконана: «Історія дитинства – це політика». У своїй нещодавній праці «Діти долі. Дитинство, клас і держава в Чилі, 1850-1930» вона досліджує питання прав дітей, класової нерівності та ролі держави у формуванні дитинства.
Міланіч, викладачка в Barnard College при Колумбійському університеті, наголошує, що дитинство, як і будь-який інший аспект життя, має свою історію. Вона вивчає становище дітей у Чилі в період з 1850 по 1930 рік, приділяючи особливу увагу дітям без відомих батьків, які виховувалися в притулках або служили в сім'ях. Її дослідження показують, як змінювалися уявлення про дитинство, як формувалися інститути захисту прав дітей та як соціальні фактори впливали на життя юних громадян.
Міланіч зазначає, що в XIX столітті діти розглядалися здебільшого як об'єкти благодійності, а не як суб'єкти з правами. Лише на початку XX століття в Чилі, як і в інших країнах, починає формуватися ідея про права дитини. Вона також аналізує зміни в розумінні «інтересів дитини», які знайшли відображення в законодавстві та діяльності різних інституцій.
Історикиня підкреслює, що тема дитинства часто ігнорується в політичному контексті, на відміну від інших соціальних груп, таких як жінки чи робітники. Однак вона переконана, що історія дитинства тісно пов'язана з владними відносинами та є важливим аспектом політичного життя. Міланіч також торкається питань сім'ї, батьківства та походження, показуючи, як вони впливають на класову приналежність та соціальну нерівність.
Книга Міланіч порушує важливі питання про те, як змінювалося ставлення до дітей, як формувалися уявлення про дитинство та як соціальні фактори впливали на життя юних громадян. Її робота закликає переглянути усталені погляди на дитинство та визнати його політичну значущість.
