Декількома словами
Нова книга Альберта Санчеса Піньоля змінює уявлення про "короля джунглів", досліджуючи історію горил, пігмеїв та давньогрецьку міфологію.
Нова книга Альберта Санчеса Піньоля кидає виклик звичному уявленню про те, хто ж насправді є "королем джунглів". Автор заглиблюється в історію, антропологію та навіть давньогрецьку міфологію, щоб розкрити несподівані факти.
В основі дослідження лежить відкриття горил у середині XIX століття. Американський місіонер Томас Стаутон Севедж у 1847 році надіслав малюнки черепа та кісток гігантської мавпи Річарду Оуену, анатомісту з Музею Хантеріан у Лондоні. Ця подія стала відправною точкою для вивчення горил, які отримали назву Troglodytes gorilla.
Цікаво, що назва "горила" походить від грецького слова "gorillai", згаданого в давній розповіді карфагенського мореплавця Ганнона, який у VI столітті до нашої ери подорожував західним узбережжям Африки. Ганнон описував зустріч з волохатими істотами, яких назвав "gorillai", що означає "плем'я волохатих жінок".
Автор книги Санчес Піньоль також звертається до історії пігмеїв, низькорослих африканських племен, згаданих Гомером у III пісні "Іліади". Пігмеї, згідно з міфологією, були залучені до постійної війни з журавлями. Слово "пігмей" також використовувалося як одиниця вимірювання, що дорівнювала приблизно 34 сантиметрам.
Таким чином, книга Санчеса Піньоля – це захоплююча подорож джунглями, де наука переплітається з літературою, приводячи читача до несподіваного висновку про справжнього "короля" дикої природи.
