Декількома словами
В Карибському басейні необхідні зміни у сфері туризму: відмова від експортної моделі, розвиток громадського туризму та врахування екологічних факторів для благополуччя місцевих жителів.
Карибський регіон стоїть на порозі змін у сфері туризму. Необхідно переглянути існуючі підходи, щоб зробити індустрію більш справедливою та стійкою. Йдеться про те, щоб карибці могли повною мірою насолоджуватися своїм райським куточком.
Ідеалізований образ Карибського басейну з його білосніжними пляжами, пальмами та блакитною водою — це, безумовно, приваблива картинка для туристів. Однак за цією ідилією криються проблеми, про які варто задуматися. Місцеві громади та екосистеми платять високу ціну за підтримку цього ідеалу.
Пандемія COVID-19 виявила вразливості в економіці регіону, показавши залежність від міжнародного туризму. Доходи часто концентруються в руках великих іноземних готелів, в той час як місцеві жителі залишаються осторонь, стикаючись з нестабільною роботою, територіальними переміщеннями та шкодою для засобів до існування.
Домінуюча модель туризму, заснована на масовому туризмі та круїзах, призвела до стандартизації туристичного досвіду. Короткі зупинки круїзних лайнерів та пакети «все включено» знижують взаємодію з місцевим населенням, роблять напрямки одноманітними та обмежують економічний вплив на місцеві громади.
Необхідно стимулювати реальну трансформацію туризму в Карибському басейні, розпочавши з перегляду основ, на яких він будувався. Розвиток туризму та місцевих громад тісно пов'язаний з транспортною доступністю. Незважаючи на географічну близькість островів, внутрішньокарибський зв'язок залишається обмеженим порівняно з зовнішніми зв'язками. Для вирішення цих проблем потрібні інвестиції в сучасну портову інфраструктуру, гармонізація митних та міграційних процедур, а також регіональні угоди, що забезпечують більш вільне пересування між країнами Карибського басейну.
Ще одним важливим напрямом є зміцнення ініціатив у галузі громадського туризму (CBT). На відміну від експортної моделі, CBT заснований на активній участі громад, повазі до їх способу життя та пропозиції справжнього досвіду, орієнтованого на культуру, гастрономію, природу та місцеві традиції. Для сталого розвитку CBT необхідно забезпечити доступ до фінансування, надати навчання в галузі управління туризмом та готельним бізнесом, а також розробити нормативну базу, що визнає його економічну, екологічну та культурну цінність. Необхідні системи моніторингу та індикатори, які зроблять видимим його реальний вплив на громади.
Не можна говорити про сталий розвиток, не зачіпаючи екологічний вплив туризму. Урагани, підвищення рівня моря та деградація прибережної зони — все це загрози, які посилюються зміною клімату. Неправильно сплановані об'єкти, часто розташовані в зонах ризику, не тільки посилюють ці проблеми, а й збільшують соціальні та економічні витрати після кожного стихійного лиха.
Тому необхідно зміцнити територіальну стійкість туристичного сектору. Це включає суворе застосування будівельних норм, стійких до стихійних лих, територіальне планування на основі аналізу ризиків та відновлення прибережних екосистем як природних бар'єрів від штормів та ерозії. Крім того, необхідно вимагати більш суворих екологічних стандартів для туристичних проектів, уникаючи знищення мангрових заростей, рифів або дюн, які важливі для захисту громад.
Перехід до більш справедливого та стійкого туризму в Карибському басейні вимагає переосмислення показників успіху в туристичній індустрії. Необхідно прийняти метрику, що відповідає Цілям сталого розвитку, яка включає соціальні, культурні та екологічні аспекти.
Асоціація карибських держав (ACS) відіграє стратегічну роль у просуванні регіональної інтеграції як двигуна економічного розвитку та міжнародної проекції. Переосмислення туризму в регіоні означає не тільки оптимізацію його функціонування, а й його глибоку трансформацію, відмову від експортної моделі та перехід до моделі сталого, інклюзивного та стійкого розвитку.
