
Декількома словами
Фонд Жоана Міро в Барселоні святкує 50-річний ювілей. Митці та архітектори діляться своїм поглядом на спадщину великого художника та роль Фонду в сучасному світі.
Фонд Жоана Міро, заснований в Барселоні, відзначає свій 50-річний ювілей. З цієї нагоди митці, архітектори та діячі культури розмірковують про спадщину великого каталонського майстра та про роль Фонду в сучасному культурному житті.
Фонд Жоана Міро, дітище самого художника та архітектора Жозепа Льюїса Серта, відкрився 10 червня 1975 року, прагнучи стати живим центром мистецтв для міста. На честь ювілею заплановано святкові заходи, ретроспектива, виставка про зв'язок Міро зі США, концерти та майстер-класи. Однак, на думку багатьох, найкращим способом відсвяткувати спадщину Міро є живий діалог, обмін думками, що розкриває минуле Фонду та творчість художника, щоб намітити шляхи його розвитку.
Один із поширених стереотипів про Міро – образ відлюдника, замкнутого у своїй майстерні. Однак, як відзначають мистецтвознавці, художник прагнув поєднувати творчу свободу з активною соціальною позицією. Фонд замислювався як місце вільної дискусії, зустрічей поетів, музикантів, художників. Міро хотів створити не музей в традиційному розумінні, а живий простір для творчості та спілкування, відкритий для нових ідей.
Архітектор Хауме Фрейша, який працював над розширенням Фонду, підкреслює, що будівля росла майже непомітно, зберігаючи дух, закладений Сертом. Розширення проводились з повагою до оригінального проєкту, щоб не перетворити Фонд на архітектурного монстра.
Митці та діячі культури, такі як Антоні Льєна, згадують як радісні, так і сумні моменти, пов'язані з Фондом. Серед сумних подій – втрата значної частини колекції Міро, вивезеної до Мадриду. Однак були й радісні моменти – організація виставок, співпраця з Фондом та можливість зануритися у світ творчості великого майстра.
Фонд Жоана Міро сьогодні – це не тільки сховище робіт художника, але й місце для нових проєктів, експериментів та відкриттів. Він залишається перлиною культурної корони Барселони, місцем, де мистецтво продовжує жити та розвиватися, надихаючи нові покоління.