Декількома словами
Новина про ключову роль Латинської Америки у питаннях сталого розвитку та про те, як освіта може стати головним інструментом для досягнення цієї мети.
Латинська Америка відіграє ключову роль у майбутньому планети, і її шлях до сталого розвитку визначить не лише її долю, але й долю всього людства. Для досягнення цієї мети необхідні політична воля, суспільні згоди та освіта, здатна сформувати відповідальних громадян.
Перехід до сталого розвитку – це складний та багатогранний процес, що вимагає координації різних зусиль: від фінансових перетворень до побудови соціальної справедливості, особливо важливим є освіта. Розуміння цих аспектів розширює наше бачення таких актуальних проблем, як зміна клімату, і дозволяє розробляти більш справедливі та довгострокові рішення.
Одним із центральних напрямків цього переходу є фінансування. Латинська Америка, особливо її країни, найбільш вразливі до наслідків зміни клімату, хоча історично зробили в це менший внесок. Це підкреслює принцип спільної, але диференційованої відповідальності, визнаний у Декларації Ріо-де-Жанейро 1992 року, і передбачає обов’язок розвинених країн субсидувати зусилля зі пом’якшення наслідків та адаптації країн, що розвиваються.
Водночас, обговорення фінансування має враховувати виробничі реалії регіону. Латинська Америка володіє значними ресурсами, такими як мідь, необхідні для енергетичного переходу. При цьому регіон все ще залежить від видобувної промисловості, інтенсивного сільського господарства та видобутку нафти, які, хоч і приносять дохід, але чинять значний вплив на навколишнє середовище.
Таким чином, фінансування екологічного переходу потребує системного підходу. Йдеться не лише про перенаправлення коштів, а й про перегляд моделі глобальної інтеграції регіону, щоб перейти від економіки, заснованої на експлуатації ресурсів, до економіки, заснованої на сталому розвитку.
У цьому контексті необхідно будувати широкі суспільні пакти. Справедливий зелений перехід неможливий без діалогу та консенсусу між урядами, бізнесом та громадянським суспільством. У Латинській Америці, де структурна нерівність глибоко впливає на можливості, ці угоди мають бути демократичними та заснованими на участі.
Заохочення таких соціальних пактів може поставити уряди у складну ситуацію перед економічними елітами. З одного боку, їм потрібні інвестиції для прискорення енергетичного переходу; з іншого боку, вони повинні регулювати або навіть обмежувати деякі види економічної діяльності, які є нестійкими. Все це вимагає підтримання крихкого балансу між стійкістю, скороченням бідності та економічним зростанням.
У цьому контексті альянс між Латинською Америкою та Європейським союзом видається стратегічною можливістю. Такі ініціативи, як Зелений пакт, намічають амбітну дорожню карту до кліматичної нейтральності до 2050 року, але їх необхідно адаптувати до реалій країн, що розвиваються.
Регіон продемонстрував значний прогрес як у сфері відновлюваних джерел енергії, так і в правових рамках захисту навколишнього середовища, і, крім того, існує явна підтримка громадян щодо двосторонньої співпраці, яка сприятиме новій моделі розвитку. Це доводить проект, що просувається Іберо-американською організацією (OEI), який прагне зробити внесок у справедливий та рівноправний перехід в обох регіонах.
І саме тут освіта стає фундаментальною умовою для надання сенсу всьому вищесказаному. Стале майбутнє неможливе без перетворюючої освіти. Сталість має будуватися у класах, у процесах навчання та в тому, як ми вчимо жити на планеті відповідально.
Освітні системи повинні пропонувати інструменти для побудови більш справедливого суспільства: екологічні компетенції, зв’язок із територією, активні методології та викладачі, навчені просуванню змін. Школи мають бути просторами, де формується спільне бачення майбутнього, яке готує до життя, співіснування та сталого розвитку.
Ця освітня трансформація потребує політичної підтримки та пріоритетного місця у міжнародному порядку денному. У цьому зв’язку глобальні керівні органи, такі як COP30 (майбутня конференція ООН зі зміни клімату, яка відбудеться у 2025 році в Бразилії), стають фундаментальними. Не лише тому, що вони дозволяють досягати міжнародних зобов’язань чи показувати актуальність дій, а й тому, що вони є платформою для розміщення освіти в центрі дебатів.
Цей міжнародний захід, який цього року користується організаційною підтримкою OEI, повинен, крім вирішення ключових питань, таких як боротьба зі зміною клімату та фінансування, визнати освіту для сталого розвитку як стратегічний стовп. Це більше, ніж символічний жест, це ставка на довгострокову перспективу та на побудову громадянства, здатного підтримувати та дотримуватися глобальних угод.
Для цього необхідно зміцнювати багатосторонню систему за допомогою ефективної координації між багатостороннім, регіональним та національним рівнями, узгоджуючи національні плани розвитку з міжнародними цілями. Тільки так можна буде мобілізувати фінансування, просувати довгострокові рішення та позиціонувати освіту як рушійну силу справедливого переходу.
Латинська Америка відіграє вирішальну роль у майбутньому планети. У ній знаходиться половина світового біорізноманіття та близько 60% тропічних лісів. Її шлях до сталого розвитку визначить не лише її долю, але й долю всього людства. Просування у цьому напрямку вимагає політичної прихильності, соціальних консенсусів та освіти, здатної формувати відданих та солідарних громадян.
Тамара Діас Фоуз — генеральна директорка з питань освіти та професійного навчання Іберо-американської організації освіти, науки та культури (OEI).
