Декількома словами
Òmnium Cultural відзначила важливість філософії, присудивши премію каталонському філософу Пере Луїсу Фонту. Відзначається внесок у каталонську культуру та літературу.
Впливова організація Òmnium Cultural відзначила Пере Луїса Фонта премією Premi d'Honor de les Lletres Catalanes, підкреслюючи важливість філософії для каталонської культури.
Òmnium Cultural, організація, яка присуджує премію Premi d’Honor de les Lletres Catalanes, довго йшла до цього рішення. Знадобилося 57 церемоній нагородження, щоб заповнити кричущу прогалину. Премія була присуджена романістам, есеїстам, поетам, драматургам, філологам, журналістам, археологам, історикам та географам. У деяких випадках, більше через їхню ідентифікацію з націоналістичною ортодоксією, ніж через їхні справжні інтелектуальні заслуги.
Багато імен є безперечними, але є й спірні, прямо виключені або з недбалості забуті. На премії лежить печать сектантської відсутності автора, винахідника літературної та журналістської прози, яку ми знаємо, та будівельника читацької аудиторії каталонською мовою за часів франкізму. Можна було б скласти хороший і довгий список великих імен, виключених через ідеологічне косоокість журі, яке стосується не лише ідей, а й деяких гілок великого і плідного дерева літератури. Одним з таких був філософ, у його випадку тому, що його дисципліна, філософія, була виключена.
Вік лауреата, 91 рік, не дозволяв більше чекати. Інші вже померли або, в силу обставин, також через вигнання, написали основну частину своїх творів іншими мовами, особливо кастильською. У деяких з найвидатніших є роботи каталонською мовою, на додаток до кастильської, хоча, ймовірно, без достатньої кількісної значущості та медійної популярності, щоб потрапити в поле зору журі, сильно мотивованого політичними символами.
Про заслуги лауреата свідчать його філософські та теологічні есе та його переклади фундаментальних творів, зокрема, Спінози, Паскаля, Канта, Декарта або Монтеня. Красномовні і його політичні ідеї, помірні та розумні, як і всі його філософські ідеї, хоча й відкрито націоналістичні, в чому, звичайно, не можна його дорікнути, і тим більше з кастильської мови, скоріше сестринської, ніж сусідської, з якої він перекладав з блискучим успіхом.
Мова філологів має велику вагу, можливо, надмірну. Забутою залишається, з іншого боку, найбазовіша і найнеобхідніша мова, яка є мовою самого мислення. Щоб дійти до цього висновку, потрібна була певна політична дистанція, неможлива в перші роки і ще більш важка в останні. А також певне історичне відчуття. Думаючи про читачів майбутнього, переклади великих класиків філософії, виконані Пере Луїсом Фонтом, мають більше значення та актуальності, ніж роботи багатьох лауреатів, особливо непотрібні романи деяких оповідачів.
Òmnium почала виправляти ситуацію. Вона повертається до задачі, яка їй властива і від якої вона ніколи не повинна була відходити. Мова понад усе. Не переконлива ірландська модель, якою так захоплюються деякі, незалежної нації, але з залишковою мовою. Мова повинна служити для незамінної і все більш рідкісної задачі – думати. Як сказав Пере Луїс Фонт, без мови ми ніщо.
