Декількома словами
Суд визнав Крістіну Кіршнер винною в корупції, що стало поворотним моментом в політиці Аргентини. Стаття аналізує наслідки вироку та його вплив на майбутнє країни.
Рішення суду у справі колишньої глави держави Крістіни Кіршнер знаменує важливу віху в політичному житті Аргентини. Вперше екс-президент буде позбавлена волі за звинуваченням у корупції, вирок набув законної сили після рішення Верховного суду.
Ця подія має величезне інституційне значення, підтверджуючи прихильність принципам верховенства права, хоча й з певними застереженнями. Разом з тим, винесення вироку може посилити поляризацію та напруженість в аргентинському суспільстві.
Судовий розгляд стосувався виділення державних коштів на громадські роботи в період її президентства. Докази, зібрані в ході тривалого та складного процесу, були підтверджені в декількох інстанціях, перш ніж отримати остаточне схвалення вищого судового органу. Участь десятків суддів у розгляді справи підвищує її юридичну обґрунтованість. Однак не можна не враховувати, що хід розслідування та його терміни викликали суперечки з політичної точки зору: затримки, що затягнулися на роки, змінилися підозрілим прискоренням у міру наближення виборів. У той же час, десятки справ проти політиків, які не відносяться до кіршнеристського крила, залишалися без руху. Такий вибірковий підхід до правосуддя підживлює думку про необхідність притягнення до відповідальності не тільки колишнього президента.
Відповідальність держави полягає у забезпеченні того, щоб застосування правосуддя не стало інструментом політичної боротьби. Вироки такого масштабу не повинні використовуватися для придушення опозиції або посилення пропагандистських наративів. Уряд Хав'єра Мілея, що балансує між схваленням рішення суду та підбурюванням до ідеологічного протистояння, повинен утриматися від перетворення цього вироку на електоральний трофей. Жодна гілка влади не повинна використовувати правосуддя у корисних цілях, особливо коли в країні спостерігається напружена соціальна обстановка. У той же час, пероністи, як прихильники Кіршнер, так і традиційні, повинні уникати розпалювання примари соціальних хвилювань, які завжди призводять до негативних наслідків. З боку «Casa Rosada» (президентської резиденції) мобілізація на підтримку Кіршнер не повинна слугувати приводом для радикалізації жорсткої риторики, спрямованої проти будь-яких ознак невдоволення.
Незважаючи на винесений вирок, Крістіна Фернандес де Кіршнер залишається ключовою фігурою в пероністському русі. Пероністи бачать в її захисті спільну справу проти уряду, який не зміг досягти консенсусу або забезпечити стабільність. Немає єдиної думки про те, чи є це хорошою чи поганою новиною для Мілея: Кіршнер в ролі мучениці може виявитися більш впливовою, ніж Кіршнер-кандидат. Паралелі з випадком Лули да Сілви в Бразилії неминучі. Тюремне ув'язнення не стерло його лідерство, а, зрештою, посилило його.
Аргентині необхідно відновити мінімальний інституційний консенсус. Цього не можна досягти шляхом заперечення злочинів або виправдання версії про переслідування. Держава зобов'язана забезпечити виконання вироку екс-президентом у гідних умовах, включаючи домашній арешт, як це належить будь-якому колишньому главі держави. Чи зможе аргентинська демократія уникнути поглиблення спіралі ненависті, залежатиме від мудрості її лідерів.
