Декількома словами
Автор розмірковує про фільм Олівера Лаше та про те, як сучасний світ, охоплений страхом та невизначеністю, штовхає людей до пошуку притулку у "рейвах".
У світі, де заголовки на кшталт 'США бомбардують Іран' викликають мороз по шкірі, а жарт про пошук друзів з бункером вже не смішить, а лякає, люди шукають порятунку. Режисер Олівер Лаше бачить вихід у 'рейві' – заході, де можна забутися в наркотичному угарі.
Автор статті ділиться своїми роздумами про те, як сучасний світ, охоплений страхом перед війною, спекою та невизначеністю, штовхає людей до пошуку притулку. Він згадує японську мушмулу під своїм вікном, плоди якої можна було б з'їсти, якби не загроза атомної війни. Паралельно він спостерігає за політиками, які, здається, лише підливають масла у вогонь.
У цьому контексті стає зрозумілою позиція Олівера Лаше, який пояснює своє рішення зняти фільм про людей, що тікають від реальності у 'рейв'. Це свого роду спосіб впоратися з колективним неврозом, що охопив суспільство. Втеча від дійсності, шалені веселощі та забуття – ось що, на думку режисера, може врятувати в епоху страху та невизначеності.
