Декількома словами
Муніципальні борги в Іспанії знижуються вперше з 2021 року. Найбільше зростання боргового навантаження спостерігається в невеликих муніципалітетах.
Муніципальні борги в Іспанії продемонстрували зниження вперше з початку пандемії COVID-19, перервавши тенденцію до зростання, що спостерігалася з 2021 року. Загальна заборгованість місцевих органів влади (включно з меріями, провінційними радами та острівними радами) становила 22,847 мільярда євро на кінець минулого року, що стало першим зниженням з 2021 року.
Дані, опубліковані Міністерством фінансів, показують неоднорідну картину: хоча більшість муніципалітетів зберегли стабільний рівень заборгованості або скоротили її, близько тисячі муніципалітетів збільшили свої борги. Аналіз заборгованості по регіонах виявив, що найбільші збільшення боргу на душу населення серед міст з населенням понад 100 000 осіб сталися в Рокетас-де-Мар (Альмерія) та Сан-Крістобаль-де-ла-Лагуна (Тенеріфе), хоча їхні боргові зобов'язання залишаються помірними. Водночас Лас-Пальмас-де-Гран-Канарія скоротив свій борг до нуля на душу населення, а муніципалітети Леганес, Мостолес та Алькобендас в Мадриді також домоглися значних успіхів.
В абсолютних цифрах найбільше зростання боргу на одного жителя спостерігалося в Сото-ен-Камерос (Ла-Ріоха) та Ель-Гуїхо (Кордова). Однак загальна тенденція показує, що боргове навантаження муніципалітетів не завжди прямо пропорційна розмірам населення і може залежати від рішень місцевої влади та конкретних обставин. Так, муніципалітет з населенням всього 3000 осіб має найбільший борг на душу населення в Іспанії - 8818 євро на людину. В списку найбільш закредитованих муніципалітетів також знаходяться Вальяда (7988 євро на людину) та Моралеха-де-Енмедіо (Мадрид) (7425 євро на людину), хоча вони також скоротили своє боргове навантаження.
Варто зазначити, що міста з найбільшою загальною заборгованістю - це Мадрид (1,943 мільярда євро) та Барселона (1,389 мільярда євро). В той час, як Мадрид скоротив свій борг, Барселона збільшила його. Зниження муніципального боргу є позитивною тенденцією, що почалася після кризи 2012 року, і зумовлена, зокрема, стабільністю доходів від податку на нерухомість (IBI) та необхідністю збалансованого бюджету. Жорсткі бюджетні правила, введені після кризи, сприяли швидшому оздоровленню фінансів місцевих органів влади.
