Декількома словами
В Туреччині посилюються репресії проти опозиційної Республіканської народної партії (CHP). Арешти, судові процеси та тиск на політиків CHP викликають занепокоєння щодо політичної ситуації в країні.
Туреччина переживає період посилення репресій проти основної опозиційної сили – Республіканської народної партії (CHP). Арешти мерів та інших представників CHP стали частиною стратегії уряду, що викликає занепокоєння щодо стану демократії в країні.
Поліція провела обшуки в десятках будинків, заарештувавши понад 120 осіб, пов'язаних з мерією Ізміра, третього за величиною міста Туреччини. Арешти також торкнулися мерів Анталії, Адани та Адіямана. У CHP стверджують, що ці дії мають політичне підґрунтя і спрямовані на придушення опозиції.
«Вони намагаються змусити замовкнути кожного політика, кожного ефективного журналіста. Тих, хто піднімає голос, заарештовують», – заявив мер Адани Зейдан Каралар, коментуючи репресії. Ці заяви лунають на тлі того, що CHP вперше за десятиліття випереджає правлячу партію Ердогана за рівнем підтримки, згідно з опитуваннями.
Колишній мер Стамбула Екрем Імамоглу зазнає судового переслідування за різні звинувачення, включаючи корупцію та зв'язки з терористичними організаціями. Йому також анулювали університетський диплом, що може перешкодити йому балотуватися на президентських виборах, де, за прогнозами, він міг би отримати більше голосів, ніж сам Ердоган.
Арешти Імамоглу та інших представників CHP спричинили протести в Туреччині. Лідер CHP Озгюр Озель заявив про опір «державному перевороту» та закликав до єдності. Водночас у провладних ЗМІ спостерігається тенденція до реабілітації CHP, що може бути пов'язано із закулісними переговорами про майбутнє політичне влаштування країни.
На думку політологів, мета Ердогана – формування опозиції, яка буде йому вигідна. CHP, яка історично була опозицією, що не становить серйозної загрози, зараз стикається з тиском, щоб змінити ситуацію перед виборами. Ситуацію ускладнює майбутнє рішення суду щодо лідерства в CHP, а також триваючий тиск на представників партії.
На думку деяких аналітиків, Туреччина рухається до ситуації, коли вибори більше не будуть способом зміни влади. Однак інші експерти нагадують про прихильність турецького народу до демократичних цінностей та здатність виборців підтримувати політичні сили, опозиційні владі.
