Декількома словами
Історія про дружбу, листи та шлях переписки поета Хорхе Гільєна та його друга Вісенте Ідальго, від соціального житла до архіву Вальядоліда.
У центрі уваги - зворушлива історія дружби та листування між письменником Хорхе Гільєном та його відданим другом Вісенте Ідальго. Листи, що пронесли через десятиліття, тепер знайдуть новий прихисток в архіві Вальядоліда.
Вісенте Ідальго, який зараз проживає в будинку престарілих, вирішив передати в архів переписку з видатним поетом Хорхе Гільєном. Ці листи, дбайливо збережені Ідальго, містять глибокі роздуми Гільєна про життя, віру та дружбу. Початок їхнього листування відноситься до 1973 року, коли Ідальго, дізнавшись про походження родини поета з невеликого містечка Монтеалегре-де-Кампос, відправив йому листа з побажаннями миру та щастя.
Листування охоплює різні періоди життя Гільєна, листи приходили з різних міст, таких як Флоренція, Малага та Кембридж. У них відобразилися погляди поета на світ. В одному з листів Гільєн пише: «Які мої релігійні переконання? Я — лише невіруючий християнин».
Їхня дружба міцнішала не лише в листуванні, а й у особистих зустрічах. Ідальго згадує, як Гільєн, при зустрічі в Малазі, обійняв його, сказавши: «Другу руку не подають, його обіймають». Ця дружба знайшла відображення в подарунках та взаємній підтримці.
Ідальго також зберігає фото Гільєна, яке він не хоче передавати в архів, побоюючись показати поета в похилому віці. Він також планує включити в архів листи дружини Гільєна, Ірен, з якою у нього склалися теплі стосунки.
Переїзд до будинку престарілих став для Ідальго непростим випробуванням. Йому довелося покинути соціальне житло, надане його дружині Глорії, яка померла. Через формальні причини Ідальго не має права повернутися в цей будинок, що завдає йому болю, оскільки там залишилися його речі та спогади про прожиту життя.
Чиновник Луїс Пена зазначив, що розуміє почуття Ідальго, але закон є закон. Ідальго, в свою чергу, сподівається, що йому дозволять хоча б забрати свої особисті речі з колишнього будинку.
На завершення, історія Вісенте Ідальго та Хорхе Гільєна — це не тільки розповідь про дружбу, але й про збереження пам'яті, про цінність слів і спогадів, які переходять у часі та залишаються в серцях людей.
