Декількома словами
Стаття про те, як війна стає інструментом для збереження влади лідерами різних країн, від Путіна до Макрона, і про необхідність пошуку альтернативних способів вирішення конфліктів.
У сучасному світі, де міжнародний порядок переживає кризу, а довіра до політичних еліт падає, війна дедалі частіше стає інструментом для збереження влади. Про це пише історикиня та політологиня Ліліт Верстрінге у своїй статті.
Для таких різних лідерів, як Путін, Нетаньягу, Трамп, Мерц, Стармер чи Макрон, конфлікт – це спосіб самоствердження. Війна дає авторитет, дозволяючи відійти від вирішення внутрішніх проблем і переключитися на зовнішнього ворога. Ця логіка простежується впродовж усієї історії, від Марії-Антуанетти до сучасних політиків.
Ще до приходу до влади Дональд Трамп розумів цю тенденцію, критикуючи дії Обами щодо Ірану. Сьогодні він сам використовує військову риторику для зміцнення свого іміджу. За словами французького соціолога Гастона Бутуля, війна для політика – це «легке рішення», що дозволяє зміцнити позиції та придушити інакомислення.
Нетаньягу використовує війну проти Гази та напруженість з Іраном, щоб продовжити своє перебування при владі. Путін вдається до війни в Україні для відновлення іміджу Росії. Навіть Зеленський, який прийшов до влади з обіцянками миру, опинився втягнутим у воєнну логіку, де мирне врегулювання може бути сприйнято як слабкість.
Макрон також використовує риторику переозброєння для відновлення своєї влади. Авторка статті ставить питання: чи не є мілітаризація суспільства та наділення правителів військовою силою хибним шляхом? Можливо, варто шукати інші способи вирішення конфліктів, не вдаючись до війни?
Ця стаття закликає до переосмислення ролі війни в сучасному світі та пошуку альтернативних шляхів вирішення проблем.
