Декількома словами
Соціологиня Хуана Афанадор у книзі "Це не кохання" аналізує причини феміциду, пояснює чому жінок вбивають та бореться зі стереотипами.
Соціологиня Хуана Афанадор опублікувала книгу "Це не кохання", в якій аналізує 10 випадків феміциду, що сколихнули Колумбію. В інтерв'ю вона обговорює причини насильства проти жінок та стереотипи, які призводять до трагічних наслідків.
Книга "Це не кохання" розповідає про жінок, убитих лише за те, що вони жінки. Афанадор зазначає, що багато випадків насильства не класифікуються як феміцид, а вбивці часто постають як жертви. У книзі аналізується, як ці вбивства вплинули на сім'ї жертв і як змінювалося розуміння феміциду в Колумбії.
"Це не кохання"
Книга починається з фрази: "Це не кохання". Афанадор пояснює, що насильство часто маскується під кохання. Ревнощі, контроль, нав'язлива поведінка – все це не має нічого спільного зі справжнім коханням, заснованим на рівності та повазі.
Про стереотипи
Афанадор підкреслює важливість руйнування стереотипів про жертв насильства. Наприклад, історії жінок, таких як Марія дель Росаріо, сильної та незалежної, яка стала жертвою, показують, що насильство може торкнутися будь-якої жінки, незалежно від її статусу чи способу життя. Інший приклад - Назлі Джоана, працівниця секс-індустрії, убита попри люблячу родину. Афанадор вважає, що не можна виправдовувати феміцид, пов'язуючи його з професією жертви.
Про сором
Соціологиня також вказує на необхідність зміни ставлення до сорому. Часто жертви насильства відчувають сором, а не вбивці. Важливо, щоб суспільство засуджувало не жертву, а злочинця. Афанадор звертає увагу на те, як медіа зображають жертв, часто сексуалізуючи їх, що служить виправданням для насильства.
Підсумки
На закінчення Афанадор робить висновок, що феміцид є результатом нерівності в патріархальному суспільстві, де жінки не визнаються рівними. Вона також зазначає, що чоловіки мають монополію на насильство, що призводить до жахливих наслідків.
