
Декількома словами
Кубинський уряд визнав факт бідності в країні, що свідчить про серйозну кризу. У статті аналізується економічна ситуація, соціальне невдоволення та перспективи розвитку Куби.
Кубинська влада вперше за довгі роки визнала наявність масштабної бідності в країні, що стало наслідком зростаючого соціального невдоволення. Відставка міністра праці та соціального захисту Марти Елени Фейто розглядається як знакова подія, що свідчить про кризу в уряді.
Визнання скрутного становища кубинського народу, який змушений виживати в умовах економічної кризи, стало результатом як тиску суспільства, так і критики з боку представників комуністичної партії. За даними правозахисних організацій, ситуація в країні погіршується: за останні роки почастішали випадки порушення прав людини, включаючи арешти активістів і погіршення умов утримання у в'язницях.
Економічна криза, посилена пандемією, призвела до масового відтоку населення з острова, що призвело до скорочення чисельності населення майже на 20% за останні кілька років. Незважаючи на це, кубинський уряд продовжує перекладати відповідальність за економічні труднощі на економічне ембарго США, уникаючи при цьому визнання своїх власних помилок в управлінні країною.
До злиднів і важких умов життя додається енергетична криза, що занурює великі території острова у темряву. Єдиним виходом з кризи є відкриття економіки для зовнішнього ринку та повага до прав людини. Куба більше не може чекати.