Декількома словами
Венесуелець, який приїхав до США для лікування хворого сина, був депортований. Історія показує складні аспекти імміграційної політики та гуманітарної трагедії.
Хосе Мануель Рамос Бастідас приїхав до Сполучених Штатів, сподіваючись врятувати хворого сина. Його історія, як і історії багатьох інших венесуельців, що шукають притулку, демонструє суперечливу імміграційну політику США.
У січні 2024 року Рамос покинув Венесуелу, щоб заробити гроші на лікування новонародженого сина, який страждав на серйозне захворювання дихальних шляхів. Вартість лікування була непосильною для сім'ї з його мізерною зарплатою.
Рамос дотримувався всіх імміграційних правил: подав заявку через додаток CBP One та з'явився до міграційних служб. Однак йому відмовили у наданні притулку, і його затримали.
З приходом до влади Дональда Трампа ситуація кардинально змінилася. Розпочалися масові депортації венесуельців, яких Трамп змальовував як небезпечних злочинців. Рамос, побоюючись за свою долю, зв'язався з сім'єю, висловлюючи свої страхи. Через місяць він зателефонував з оптимізмом, але надії не справдилися.
15 березня Рамоса та понад 230 інших венесуельців депортували до Сальвадору. Їх звинуватили у причетності до банди "Трен де Арагуа", незважаючи на відсутність доказів.
Уряд Трампа закрив імміграційні справи, а судді відхилили або закрили понад 95 справ. Чиновники виправдовували депортації необхідністю захисту від злочинності, але адвокати та родичі депортованих стверджують, що більшість з них дотримувалися імміграційних правил.
Мішель Брейн, колишній чиновник Міністерства внутрішньої безпеки, заявила, що депортація людей, які дотримувалися правил, є "вкрай антиамериканською".
Поки мати Рамоса, Крісаліда Бастідас, чекає на новини про сина, багато інших сімей також опинилися у подібній ситуації. Справа Рамоса – лише одна з багатьох, що ілюструє складну ситуацію з імміграцією в США та необхідність захисту прав тих, хто шукає притулку.
