Декількома словами
Дослідження щоденників радянських підлітків епохи Сталіна розкриває їхнє прагнення до самовираження та пошуку себе в умовах ідеологічного тиску.
Дослідниця з Кембриджу розкриває сторінки щоденників радянських підлітків часів Сталіна, які мріяли про письменницьку кар'єру. У своїх щоденниках вони ділилися переживаннями, роздумами про кохання, голод, тиск радянської системи та прагнення самовираження.
Іван Хрипунов, 17-річний юнак, у 1940 році писав у своєму щоденнику про бажання стати письменником та відобразити життя того часу у своїх творах. Його доля трагічно обірвалася на війні. Його щоденник – лише один із прикладів прагнення радянських підлітків до самовираження.
Дослідниця Катерина Задірко зазначає, що щоденники цього періоду – цінне джерело інформації про формування особистості в радянському суспільстві. Підлітки стикалися як із загальними проблемами дорослішання – кохання, сумніви, пошук себе, так і зі специфічними реаліями того часу: ідеологічним тиском, цензурою, очікуваннями з боку суспільства.
У щоденниках молоді люди ділилися найсокровеннішим, шукали відповіді на питання, що їх хвилювали, експериментували з формою, писали вірші та оповідання. Письменництво було для них способом самовираження, можливістю знайти своє місце в житті та навіть протистояти тиску системи.
За словами Задірко, прагнення до письменницької діяльності було для радянських підлітків одним із небагатьох способів самореалізації. Література викладалася в школах, читання було найпоширенішим видом дозвілля. Письменництво давало можливість зберегти свої думки, поділитися ними зі світом і бути корисним суспільству.
Щоденники, як зазначала дослідниця, розкривають багатогранність радянської людини: вона не була лише сліпим виконавцем волі партії, а намагалася знайти свій шлях, зрозуміти світ і себе. Долі цих молодих людей трагічні: війна обірвала їхнє життя, не давши реалізувати мрії. Але їхні щоденники залишилися свідченням прагнення до творчості, самопізнання, пошуку сенсу життя.
