Декількома словами
Скотті Шеффлер, незважаючи на звання найкращого гольфіста світу, залишається скромним та підкреслює важливість родини та віри.
Переможець Відкритого чемпіонату Великобританії з гольфу Скотті Шеффлер, попри визнання на спортивній арені, не прагне слави та не вважає себе особливим. Шеффлер, що займає першу сходинку світового рейтингу, зізнається, що ейфорія від перемоги швидко минає, а його думки повертаються до родини та повсякденного життя.
Він поєднує в собі видатного спортсмена та звичайну людину. Шеффлер зізнається, що присвятив все своє життя гольфу, почавши тренування з юних років. Він згадує, як у дитинстві хотів бути схожим на кумирів, які грали в гольф у довгих штанях, і завжди прагнув до своєї мети.
Проте для Шеффлера гольф – не єдиний сенс життя. Він підкреслює, що його головні пріоритети – віра та сім'я, а гольф – лише на третьому місці. Шеффлер не ототожнює себе лише з гольфом і не прагне слави. Він прагне жити звичайним життям і насолоджуватися кожним днем.
Шеффлер не схожий на інших знаменитих гольфістів, його харизма – тиха та скромна. Він підкреслює, що не відчуває себе особливим через свої перемоги та намагається залишатися таким же, як і раніше, спілкуючись зі своїми старими друзями.
Цікаво, що між першим і четвертим великим титулом Шеффлера пройшло стільки ж днів, скільки у Тайгера Вудса. Проте Шеффлер не хоче, щоб його порівнювали з легендарним Тайгером Вудсом, стверджуючи, що останній унікальний у своєму роді. За зовнішністю Шеффлера, релігійної, сімейної та скромної людини, ховається видатний спортсмен та найкращий гольфіст світу.
