Декількома словами
Новий погляд на щоденники молодих людей, які прагнуть письменства та визнання, через призму дослідження Катерини Задірко.
У статті розглядається дослідження, присвячене щоденникам молодих людей, які народилися у XX столітті, та їхньому прагненню стати письменниками. Автор звертається до роботи дослідниці з Кембриджського університету Катерини Задірко, яка аналізує щоденники молоді, народженої у період з 1910-х по 1920-ті роки.
Задірко виявила, що багато з них відчували «непропорційний інтерес до того, щоб стати письменниками». У статті наводяться цитати зі щоденника Івана Хрипунова, селянського юнака, який у 1940 році мріяв дати «повний опис сучасного суспільства». Дослідниця припускає, що вивчення цих щоденників дозволяє зрозуміти, як молоді люди бачили світ та прагнули самовираження.
Автор тексту розмірковує про те, що ведення щоденника в минулому було престижним заняттям, а прагнення до письменницької діяльності викликало захоплення. Він цитує Франца Кафку та Чезаре Павезе, підкреслюючи, що письменство, по суті, є «своєрідною сповіддю» та «кандидатурою на звання великої людини».
Автор доходить висновку, що молоді люди, які писали щоденники, можливо, просто хотіли, щоб їх визнали, щоб їх побачили унікальними, зі своїми мріями та надіями. Насамкінець автор цитує запис Івана Хрипунова про його 18-річчя, підкреслюючи, що його почуття – страх перед майбутнім – актуальні й сьогодні.
