Декількома словами
Стаття аналізує роль Трампа та його ідеології у формуванні нових культурних війн в Європі, а також стратегії США щодо використання цього для досягнення своїх цілей.
Вплив колишнього президента США Дональда Трампа на світову політику продовжує відчуватися, особливо в Європі, де його ідеологічні погляди викликають гострі дебати. Стаття аналізує роль «трампізму» у формуванні нових культурних війн та те, як Білий дім використовує цю ідеологію для досягнення своїх цілей.
Європа цього літа зробила перші кроки для протистояння світовим викликам. В економічній сфері робляться спроби мінімізувати ризики, але головне протистояння розгортається в ідеологічній площині. «Трампізм» стає третім фронтом у відносинах між США та Європою, розпалюючи культурні війни.
Польський приклад показує, як підтримка Трампа може впливати на вибори. Навіть незначне втручання може змінити хід голосування, як це сталося на президентських виборах у Польщі, де розрив між кандидатами був мінімальним.
Автор статті проводить паралелі з періодом Холодної війни, коли СРСР підтримував ліві сили в Європі. Сьогодні США, у свою чергу, підтримують праві партії, використовуючи їх для посилення свого впливу. Цей підхід викликає неоднозначну реакцію в Європі, нагадуючи про болісний досвід минулого.
В основі ідеологічного конфлікту – зіткнення між консервативним націоналізмом та прогресивним індивідуалізмом. «Трампізм» експлуатує історичні протиріччя Європи, що сприяє його поширенню. Білий дім, усвідомлюючи силу ідей, прагне використовувати ці протиріччя для просування своїх інтересів. У недавньому меморандумі Держдепартаменту США закликає Європу та США до «оновлення прихильності західній спадщині», звинувачуючи Європу в «демократичному відступі» та «цифровій цензурі».
Такий підхід походить з інтелектуального середовища американських неоконсерваторів. Європейські лідери та дипломати в основному зайняті питаннями безпеки та економіки, але саме битва за цінності може визначити майбутнє відносин між Європою та США, ставлячи під загрозу плюралістичне майбутнє Європи.
Автор статті — історик і політолог, директор Інституту геополітики в Брюсселі.
