Декількома словами
Франція планує розширити використання атомної енергії, будуючи нові реактори, щоб стати більш незалежною в енергетичній сфері.
Французький уряд, заручившись підтримкою значної частини опозиції, планує «масштабну реактивацію» ядерної енергетики. Мета – досягнення енергетичної незалежності на тлі поточної геополітичної ситуації.
Наприкінці червня французька Національна асамблея обговорила ключову статтю закону про майбутнє енергетики країни, яка передбачає посилення ролі ядерної енергетики. Було вирішено зберегти діючі атомні електростанції (АЕС), деякі з яких вже застаріли, а також розпочати будівництво нових реакторів.
Прем'єр-міністр Франції Франсуа Байру зазначив, що ця «масштабна реактивація» є питанням енергетичного суверенітету та незалежності країни. На даний момент близько 60% споживаної у Франції енергії припадає на викопне паливо: 40% на нафту та 20% на газ.
Ядерна енергетика забезпечує близько 36% енергобалансу Франції та виробляє 68% усієї електроенергії в країні. Вона включає 57 реакторів, розташованих на 19 електростанціях, багато з яких вже давно експлуатуються, і планувалося їх закриття.
Франція прагне вуглецевої нейтральності, але в першу чергу, це пов'язано зі стратегічними міркуваннями. Після Другої світової війни Шарль де Голль ініціював створення комісаріату з атомної енергії для прискорення розвитку галузі. Перша АЕС, Fessenheim, розпочала свою роботу наприкінці 70-х років, але була закрита у 2020 році після 42 років експлуатації.
Останніми роками різні уряди розглядали питання зниження залежності від ядерної енергетики, в тому числі при президентах Франсуа Олланді та Еммануелі Макроні, який після російського вторгнення в Україну у 2022 році оголосив про плани будівництва шести нових реакторів. Вартість оцінювалася у 51,7 мільярда євро, але згодом зросла до 67,4 мільярда євро. Будівництво планується розпочати у 2027 році, а введення в експлуатацію – з 2035 року, однак Рахункова палата Франції вважає, що країна «не готова» до реалізації цього плану.
Громадськість загалом підтримує енергетичну стратегію. Згідно з опитуваннями Ifop, у 2013 році 67% французів виступали за використання атомної енергії, а після вторгнення в Україну цей показник зріс до 75% на тлі побоювань залежності від російського газу.
Проти планів виступають лише ліві політичні сили, а екологи звертають увагу на невирішену проблему ядерних відходів та ризики аварій, особливо на старих реакторах, дві третини з яких наближаються до 40-річного терміну експлуатації.
На думку професора SciencesPo Бенуа Пелопідаса, ядерна енергетика у Франції завжди була монополізована представниками галузі, які «прикриваються енергетичною незалежністю, але дають нездійсненні обіцянки, наприклад, про швидке виробництво безвуглецевої енергії, що не відповідає дійсності, оскільки між початком будівництва реактора та підключенням його до мережі минає значний час».
Прикладом є АЕС Фламанвіль у Нормандії, чий новий реактор, найпотужніший з 57 у Франції, було підключено до мережі в грудні 2024 року, після 12 років затримки та перевитрати у 6 мільярдів євро.
Фінансування оновлення застарілого парку АЕС також є складним завданням, особливо на тлі планів уряду щодо скорочення дефіциту бюджету у 2026 році. За словами Пелопідаса, ядерна енергетика «субсидується державою, що спотворює її вартість», а експлуатація реакторів вимагає обслуговування та охолодження, що є проблемою в умовах нестачі води.
Аналітик ринків інвестиційних стратегій в ATFX UK Гонсало Каньєте вважає, що французька ядерна промисловість завжди була пов'язана з економічним та геополітичним впливом країни. Це дозволяє їй зберігати вплив у світі та також є джерелом доходу, дозволяючи передавати свої технології іншим країнам. Як приклад він наводить угоду 1975 року з Іраком про будівництво реактора Osirak.
Експерти відзначають, що країні потрібно від 8000 до 9000 тонн урану на рік для роботи АЕС, причому 80% урану імпортується з таких країн, як Казахстан та Нігер, колишня колонія Франції. Після державного перевороту в Нігері у 2023 році французькі війська були змушені залишити країну, що загострило питання залежності від поставок урану.
