Декількома словами
Стаття про важливість цінувати красу та мистецтво, навіть якщо вони не мають практичної користі. Автор розмірковує про баланс між корисним та марним у сучасному світі.
Що робить наше життя по-справжньому цінним? У сучасному світі, де у центр уваги ставиться функціональність та ефективність, легко забути про те, що робить нас людьми. Про красу, яка не приносить практичної користі, про почуття, які не мають під собою раціонального пояснення, і про мистецтво, яке, здавалося б, не служить ніяким цілям.
Згадується приклад, коли друг, захоплений технологіями, поділився своїм досвідом, який глибоко його зворушив. Він розповів, як, гуляючи старовинним містом, відчув благоговійний трепет перед красою, створеною з любов'ю та старанням: архітектурні деталі, орнаменти, які не мали іншої функції, крім як прикрашати та дарувати душу. Перила, дверні ручки, балкони, колони – все говорило про те, що краса важлива, навіть коли вона не була необхідною. Не було поспіху та функціональності. Було мистецтво. Було відчуття.
У наші дні корисність, безумовно, цінується високо. Здатність вирішувати завдання, оптимізувати процеси, робити більше з меншими витратами – ключ до вирішення багатьох сучасних проблем. Корисність організовує, захищає, підтримує нас. Але якщо звести все до однієї лише функціональності, ми ризикуємо втратити досвід. Адже людське існування не зводиться тільки до користі. Воно також включає красу, мистецтво, творчість та те, що ми робимо просто так, для задоволення чи ніжності.
Багато видатних мислителів та філософів, такі як, стверджували, що багато з найважливіших речей у житті – література, філософія, музика чи мистецтво – несправедливо ігноруються, тому що вони не відповідають негайній логіці продуктивності чи прибутковості. І, тим не менш, саме вони дозволяють нам уявляти, співпереживати, ставити питання та розуміти. Вони не марні: вони фундаментальні. Те, що світ часто називає «марним», тільки тому, що його не можна відразу перевести в результат або відчутну віддачу, насправді є тим, що надає глибини, сенсу та людяності нашому існуванню.
Штучний інтелект може писати промови, вирішувати складні завдання, генерувати зображення та складати пісні. Його здатність оптимізувати та примножувати вражає. Але цій могутності потрібно щось більше, щоб бути по-справжньому значущою: напрямок, чуйність, краса. ШІ може створювати форми, але не може ними захоплюватися. Він може писати вірші, але не може плакати, читаючи їх.
У сучасному світі, де так багато уваги приділяється ефективності та технологіям, важливо не забувати про красу та цінність того, що, здавалося б, не має практичного застосування. Не варто уникати корисного, але потрібно йому супроводжувати. Знайти гармонію. Пам'ятати, що кожній машині потрібна мета, і ця мета виходить не від розуму, а від душі. Тому корисне — сила — потребує марного — поезії — щоб не перетворитися на безсердечний розрахунок. Корисне — це структура; марне — це орнамент, який робить його населеним.
Пропонується культивувати цей делікатний баланс: цінувати ефективність, не відмовляючись від повільності; мислити суворо, але й з почуттям; відкривати простір для орнаментального, безкоштовного, унікального. Тому що корисне без душі може перетворитися на порожню рутину, а марне без присутності може розчинитися в ухилянні. Але коли корисне і марне, точне і красиве об’єднуються, вони повертають нам життя зі змістом, життя, в якому варто жити. Життя без насолоди унікальним сумне.
