Декількома словами
Нове дослідження демонструє, як дезінформація поширювалася під час кризи, підриваючи довіру до інституцій. Експерти закликають до підвищення медіаграмотності.
Дослідження, проведене Політехнічним університетом Валенсії (UPV) та Міжнародним університетом Валенсії (VIU), дійшло висновку, що дезінформація суттєво вплинула на громадське сприйняття під час надзвичайної ситуації. Згідно з звітом, три з кожних чотирьох фейкових новин були створені навмисно, а 75% поширювалися через соціальні мережі, такі як X, Instagram та WhatsApp.
Дослідження, опубліковане у журналі Revista Mediterránea de Comunicación, проаналізувало 185 новин, опублікованих у період з 28 жовтня по 17 листопада 2024 року у провідних національних та місцевих ЗМІ. Було виявлено 192 фейки, що циркулювали під час критичного періоду.
Серед найбільш помітних випадків дезінформації – фейк про паркування торгового центру Bonaire в Аldaia, де хибно стверджувалося про сотні тіл в затоплених автомобілях. Ця інформація була підхоплена впливовими особами та медійними персонами, отримавши широке поширення в Instagram та TikTok.
Також поширювалися конспірологічні теорії, які звинувачували уряд у руйнуванні дамб, побудованих за часів Франко, та звинувачували AEMET у приховуванні інформації про дощі.
«Більшість матеріалів мали сильне емоційне забарвлення, покликане викликати обурення, страх або відразу до інституцій», – зазначає Герман Ллорса. У деяких випадках брехня надходила навіть від журналістів або з телевізійних програм.
Аналіз показав, що 28% фейків виникли або поширювалися з професійних журналістських кіл, що викликає серйозні питання до редакційних фільтрів у кризових ситуаціях. Автори також наголошують на ролі деяких ЗМІ, які зробили внесок у викриття фейків, а також на роботі платформ верифікації, таких як Maldita.es, Newtral та VerificaRTVE.
Одним з найбільш інноваційних моментів дослідження є застосування концепції діагоналізму – комунікативної стратегії, яка, на думку дослідників, була особливо помітною під час кризи. Цей підхід поєднує ультраправі дискурси з повідомленнями, традиційно пов’язаними з лівими, такими як критика інституційної влади чи еліт.
Мета полягала в тому, щоб зв’язатися з громадянським невдоволенням з різних ідеологічних сторін та використати невизначеність для посилення наративів недовіри. Під час кризи ця стратегія призвела до нападів на уряд, наукові організації та неурядові організації, такі як Cáritas чи Червоний Хрест. «У ситуаціях катастроф дискредитація інституцій використовується для посіву інформаційного хаосу та політичної мобілізації певних секторів», – пояснює Альберто Лопес-Карріон. Крім того, алгоритми соціальних мереж, які віддають пріоритет найбільш віральному контенту, а не обов’язково найправдивішому, посилили ці повідомлення, сприяючи їх швидкому поширенню.
Дослідження завершується чітким повідомленням: необхідно терміново посилити медійну грамотність громадян, покращити інституційні механізми реагування на інформацію та вимагати більшої прозорості та відповідальності від цифрових платформ. Хоча уряд активував офіційні профілі в соціальних мережах для боротьби з дезінформацією, ці зусилля були запізнілими та мали обмежений обсяг. Дослідники рекомендують гнучкі протоколи комунікації в надзвичайних ситуаціях, а також більш ефективні альянси між державними установами, засобами масової інформації та органами верифікації. «Боротьба з фейковими новинами – це не лише питання правди, а й питання громадського здоров’я та соціальної згуртованості», – стверджують Лопес-Карріон та Ллорса-Абад. І попереджають: «Якщо не діяти рішуче, наступна надзвичайна ситуація буде не лише кліматичною, а й інформаційною».
