Декількома словами
У новій колонці автор розмірковує про те, що зараз говорити про правосуддя недоречно на тлі кричущих випадків несправедливості та військових злочинів у світі, які залишаються безкарними.
Щороку, з початком осені, юридичний світ відкриває новий сезон урочистою церемонією. Це традиція, встановлена ще в 1870 році, коли було прийнято Тимчасовий Органічний Закон про судову владу. Минуло понад сто років, а ритуал залишається незмінним, як і його символіка, співставна з Днем збройних сил.
У цей день прийнято говорити про досягнення та виклики системи правосуддя, про роботу суддів та про принципи справедливості. Але сьогодні, як зазначає автор, говорити про внутрішнє правосуддя було б недоречно на тлі жахливих подій, які відбуваються у світі.
Автор звертає увагу на кричущі випадки несправедливості, які чиняться щодня. Він згадує про військові злочини, геноцид і беззаконня, які залишаються безкарними через політичні ігри та мовчазну згоду світової спільноти. Критиці піддається і позиція окремих країн, які, прагнучи уникнути конфліктів, йдуть на поступки злочинцям, спотворюючи принципи універсальної юрисдикції.
Автор закликає звернути увагу на трагедії, які відбуваються у світі. Він підкреслює необхідність засудження військових злочинів, масових депортацій та голоду, а також засудження тих, хто мовчки підтримує злочинців. Тільки після цього, на думку автора, можна буде говорити про справедливість і правосуддя.
