Декількома словами
В Португалії опера розповідає про проблеми іммігрантів, які не мають громадянства, та піднімає питання колоніального минулого і дискримінації.
В Португалії розгортається гостра дискусія щодо колоніального минулого, дискримінації та громадянства. Балетмейстер Аділсон, який надихнув на створення опери, стикається з бюрократичними бар'єрами, не маючи португальського громадянства, попри багаторічне проживання в країні. Цей випадок став приводом для обговорення спадщини колоніалізму та його наслідків.
Опера Діно Д’Сантьяго, присвячена Аділсону, порушує питання расової дискримінації та культурної ідентичності. Фестиваль Paraíso в Бразілії, де було представлено оперу, став майданчиком для обговорення травм минулого та відповідальності за колоніальну спадщину.
Аділсон, який народився в родині вихідців з Кабо-Верде, не має португальського громадянства і стикається з труднощами у повсякденному житті: він не може працювати офіційно, орендувати житло чи відкрити рахунок у банку. Ця ситуація відображає більш масштабну проблему, що торкається сотень тисяч людей, які застрягли в бюрократичному лабіринті.
Діно Д’Сантьяго, сам є сином іммігрантів, зазначає, що європейський расизм позбавляє його права голосу в питаннях, що стосуються його країни, через його колір шкіри. Це підкреслює глибину проблем, пов'язаних зі спадщиною колоніалізму.
Португалія, яка пишалася своїм імперським минулим, зараз стикається з необхідністю переосмислення своєї історії. Дослідники та активісти вказують на необхідність визнання злочинів колоніалізму, в тому числі рабства, та подолання “мовчання” з цього питання.
Соціологи зазначають, що після деколонізації в Португалії встановилося “мовчання”, як на приватному, так і на державному рівні. Дискусії про колоніальне минуле стають дедалі актуальнішими в умовах зростання ультраправих настроїв, які гальмують будь-які спроби визнання та виправлення історичних помилок.
