Декількома словами
Липень 2024 року став найдощовитішим в історії Мехіко: 298 мм опадів, що вдвічі перевищує норму. Повені спричинили транспортний колапс і затоплення. Експерти вказують на зв'язок між кліматичною кризою та урбанізацією: місто, збудоване на місці озер та річок, не має ефективного дренажу. Влада готується до того, що серпень може принести ще більше опадів.
Столиця Мексики, Мехіко, пережила історичний кліматичний шок: липень 2024 року відзначився абсолютно рекордними опадами, що спричинило масштабні повені та транспортний колапс в одному з найбільших міст Латинської Америки.
Місцевий уряд повідомив, що лише за липень у столиці випало близько 298 міліметрів води. Цей показник майже вдвічі перевищує середню історичну норму для цього місяця, яка становить 150 міліметрів. Найбільш руйнівним став один із останніх днів місяця, коли протягом доби випало понад 38,1 мільйона кубічних метрів води — цей дощ визнано найсильнішим в історії спостережень.
Сильні зливи перетворили ключові магістралі міста, що має понад 9 мільйонів жителів (агломерація — понад 22 мільйони), на небезпечні річки зі змішаної дощової та каналізаційної води. Автомобілі були заблоковані або знесені сильними течіями. Робота громадського транспорту, зокрема метро, яким щодня користуються понад 5 мільйонів людей, була зупинена через затоплення та неможливість руху.
Повені особливо сильно вдарили по південних і найбільш вразливих з економічної точки зору районах — Тлауак, Сочимілько, Тлалпан та Істапалапа. Місцева влада констатувала, що система глибокого дренажу була насичена, працюючи на максимальній потужності та відкачуючи понад 130 кубометрів води на секунду. Серед наслідків: обвали стін, затоплені будинки та утворення глибоких вибоїн (провалів) на асфальті.
Фахівці наголошують, що аномальний режим опадів є прямим наслідком кількох взаємопов'язаних чинників, включаючи глобальну зміну клімату та неконтрольовану урбанізацію. За останнє століття в Мехіко значно зросла середньорічна температура. Також різко збільшилася частота екстремальних злив — з менш ніж десяти на рік у XX столітті до понад 25 у XXI столітті.
Проблема відведення води критично загострена тим, що Мехіко збудовано на осушених озерних територіях та старих руслах річок, які були закапсульовані в бетон ще у 1940-1950-х роках для будівництва великих проспектів. Наприклад, Віадукто Ріо-де-ла-П’єдад і Ріо Чурубуско названі на честь річок, які зараз протікають у трубах під дорогами, що унеможливлює природне просочування води. Ситуація залишається критичною, оскільки серпень традиційно є найбільш дощовим місяцем для мексиканської столиці.