Правозахисні організації Irídia та Novact оприлюднили звіт, який викриває кричущі прогалини в системі надання допомоги мігрантам, що прибувають на Балеарські острови (Мальорка, Ібіца, Форментера) в Іспанії. Зростання міграційного потоку, який тепер становить 20% від усіх морських прибуттів у країну, виявило повну нездатність місцевої влади належним чином задовольнити потреби людей.

Ключова проблема, на яку вказує звіт, — це фактичне блокування можливості для новоприбулих, особливо біженців із Сомалі, подати запит на міжнародний захист (притулок). Сомалі є країною з високим рівнем конфлікту, і для її громадян рівень визнання притулку в Європі перевищує 98%. Однак більшість мігрантів, які прибувають на Балеарські острови, швидко переправляють із поліцейських дільниць на пороми, що прямують до Барселони або Валенсії.

Система, яка унеможливлює притулок

За даними Міністерства внутрішніх справ Іспанії, у поліцейських установах на Мальорці, де обслуговують мігрантів, нібито не було зафіксовано жодного прохання про надання притулку. Дослідники вважають цю цифру вкрай підозрілою, зважаючи на велику кількість сомалійців, і роблять висновок, що сама система обмежує можливість просити захисту. Після виходу з поліції люди залишаються «просто неба, без спрямування до будь-яких інших ресурсів», як пояснила Клара Кальдеро, співавторка звіту.

Морський маршрут стає дедалі небезпечнішим: з початку 2025 року на узбережжі Балеарських островів було знайдено 21 тіло. Незважаючи на це, міграційний потік зростає: до серпня 2025 року прибуло 4852 особи, тоді як за аналогічний період минулого року – 2717.

Нелюдські умови та маркування

Логістика зустрічі мігрантів на Балеарах хаотична, оскільки, на відміну від Канарських островів, немає чіткого протоколу дій. Звіт критикує практику, коли після порятунку мігрантам на шкірі «білою крейдою, що не стирається, або маркером» пишуть ідентифікаційний номер. Правозахисники заявляють, що це «порушує моральну цілісність людей».

Мігрантів, часто ще мокрих після морської подорожі, доставляють до поліцейських дільниць без надання первинної медичної чи психологічної допомоги. Основний центр тимчасового утримання (CATE) на Мальорці, колишня військова казарма Сон Тоус, визнаний «абсолютно незадовільним» місцем. Його описують як «майже в’язницю», де люди сплять на матрацах на підлозі в камерах із ґратами, без належних умов для розділення за статтю чи розміщення сімей.

Інтерв'ювання та роль Червоного Хреста

Червоний Хрест, який відповідає за первинну гуманітарну допомогу, не завжди присутній у момент висадки, надаючи допомогу безпосередньо у поліцейських дільницях. Вікторія Авелья, відповідальна за надзвичайні ситуації Червоного Хреста на Балеарах, пояснює це тим, що CATE не змогли розмістити в порту. Звіт також критикує той факт, що інтерв’ю для виявлення вразливостей тривають лише близько п’яти хвилин, без конфіденційності та за участі волонтерів, а не завжди професійного медичного персоналу, що ставить під загрозу здоров'я мігрантів.