Уряд Мексики із гордістю заявляє, що за час перебування при владі президента Андреса Мануеля Лопеса Обрадора (2018–2024 рр.) понад 13 мільйонів громадян змогли вийти зі стану бідності. Водночас опозиція наголошує, що, незважаючи на ці цифри, 29,6 мільйона людей у країні досі залишаються за межею бідності. Обидва показники є статистично коректними, але використовуються у політичній боротьбі.

Як зазначає економіст Гонсало Ернандес, колишній очільник Coneval (органу, який вимірював цей показник з 2005 по 2024 рік і був ліквідований попередньою адміністрацією), показник бідності є «одним із найбільш політичних і спірних» індикаторів.

Інструменти для вимірювання бідності тепер передані до Національного інституту статистики та географії (Inegi). Ернандес, який зараз очолює Мережу багатовимірної бідності, наголошує, що Inegi має «створити власний авторитет» у суспільстві та серед експертів, аби його дані не викликали сумнівів.

У центрі дебатів — зміни у змінних, що використовуються для розрахунків, а також вплив на статистику підвищення мінімальної заробітної плати та державні соціальні виплати. Питання про те, як правильно вимірювати економічні показники та визначати критерії нестачі, залишається головним джерелом методологічної та політичної суперечки.