Державні похорони, приурочені до річниці руйнівного шторму DANA, що стався в Іспанії рік тому, пройшли у Валенсії під знаком глибокого болю та обурення. Найбільш напружені моменти відбулися ще до початку церемонії.

Коли до зали увійшов Карлос Масон, президент уряду Валенсії, десятки родичів загиблих зустріли його вигуками «Вбивця!» та «Геть!». Багато хто підвівся, демонструючи фотографії своїх загиблих близьких. Протест тривав кілька хвилин. Голова уряду Валенсії стояв із серйозним і пригніченим виразом обличчя, відокремлений від найбільш розгніваних жертв десятком метрів.

Невелика група родичів, розташована в кінці зали, була найбільш войовничою, звинувачуючи Масона та інших політиків у «співучасті». Однак їхня поведінка була засуджена іншими сім'ями, які закликали до тиші, нагадуючи, що це державні похорони.

Ситуація заспокоїлася з прибуттям Короля Феліпе VI та Королеви, яких зустріли оплесками. Церемонія розпочалася після виконання національного гімну. Читання імен 237 загиблих журналісткою Ларою Сіскар остаточно змусило залу замовкнути, після чого пролунали оплески.

Одразу після завершення церемонії, коли Масон збирався залишити залу, знову пролунали скандування «Масон у відставку». Цей заклик не був загальним, але знайшов відгук серед значної частини з 625 родичів, присутніх на похоронах. Також пролунав один вигук проти прем'єр-міністра Педро Санчеса.

Під час виступів родичів пролунали прямі звинувачення на адресу влади. Вірджинія Ортіс, двоюрідна сестра загиблого, заявила:

«Причиною катастрофи стало не саме погодне явище. Причина — той, хто, знаючи, що його бездіяльність може призвести до загибелі людей, знехтував своїм обов'язком, вчинивши первісний акт, що призвів до цих смертей».

Король Феліпе VI завершив виступи, наголосивши на необхідності «продовжувати аналізувати причини та обставини трагедії, щоб з усією суворістю та безтурботністю винести необхідні уроки для покращення нашої здатності протистояти майбутнім великим катастрофам».

Після церемонії президент уряду Педро Санчес залишився, щоб поговорити з жертвами, тоді як Карлос Масон знову уникнув спілкування з ними.