Якщо й були сумніви щодо нової ядерної ери, в яку ми вступили, то Дональд Трамп і Володимир Путін розвіяли їх одночасно. Перший оголосив про відновлення ядерних випробувань після свого азіатського турне, а другий анонсував нові, високотехнологічні озброєння з ядерним потенціалом: крилату ракету з атомним двигуном, яка досягла 14 000 кілометрів на випробуваннях, і атомний підводний дрон великої дальності. Обидва види зброї представлені як надзвичайно складні для виявлення та перехоплення.

Точне значення слів Трампа незрозуміле, як і те, чи планує він провести підземні вибухи, чи просто випробування нових типів ракет у відповідь на демонстрацію Путіна. Цей жест має беззаперечну символічну вагу, особливо напередодні переговорів або закінчення терміну дії Договору про скорочення стратегічних озброєнь (New START) — останньої чинної двосторонньої угоди між Вашингтоном і Москвою, яка закінчується наступного лютого.

Навіть якщо це лише риторичний крок, він є щаблем у ядерній ескалації, що підриває Договори про заборону випробувань та нерозповсюдження і спонукає інші держави до проведення тестів. За оцінками експертів, це найбільше вигідно Китаю, чий арсенал швидко зростає (близько 600 боєголовок), але все ще менший за арсенали США (5225) та Росії (5890). Пекіну було б дуже корисно наблизитися до двох наддержав Холодної війни за кількістю проведених випробувань.

«Наприкінці Холодної війни світові держави досягли консенсусу, що світ буде кращим із меншою кількістю ядерної зброї. Ця ера закінчилася».

З цього випливають два тривожні висновки. Перший: жодна технологія не гарантує повного захисту території США від непередбаченого ядерного балістичного нападу. Навіть найнадійніші системи не забезпечують абсолютної безпеки. Це стосується і «Залізного купола» Ізраїлю, який був ефективний проти обмежених можливостей ХАМАС, але виявиться безсилим перед масованими ядерними атаками на великі території, особливо якщо йдеться про маневрові та гіперзвукові ракети, які дуже важко перехопити.

Ні переозброєння, ні ескалація не служать запобіганню ядерній війні, а навпаки. Єдиний спосіб уникнути її — це скорочення арсеналів і роззброєння. Це головна істина, зважаючи на те, що ракети-перехоплювачі мають максимальну точність влучання 60%, що майже дорівнює підкиданню монети. Майбутнє світу та верховне рішення натиснути ядерну кнопку перебуває в руках лідерів, чия особистість часто є непередбачуваною, безвідповідальною та нарцисичною.

Ця друга ядерна ера почалася як біполярна, але незабаром стане триполярною і складнішою для переговорів, щойно Китай зрівняється зі США та Росією протягом наступного десятиліття. Історик Сергій Плохій вважає, що перші кроки цієї ери були зроблені в Україні, де Путін використав ядерну зброю як інструмент агресивного стримування, щоб тримати союзників Києва на відстані. На його думку, ядерна гонка знову в розпалі, режим нерозповсюдження увійшов у кризу, а небезпечна мілітаризація цивільної атомної промисловості «наводить на думку про можливість того, що будь-який із 440 існуючих ядерних реакторів може перетворитися на «брудні бомби». Світ справді наповнений динамітом.