Практика обміну даними про місцезнаходження в реальному часі швидко поширюється серед молоді покоління Z, яка розглядає це як спосіб постійної присутності та відчуття близькості. Однак експерти попереджають про значні психологічні витрати та масову передачу даних, які тягне за собою ця гіперзв'язаність.

Для багатьох підлітків, наприклад, для 17-річної Марії та її подруг, це стало цифровим пактом. Вони стверджують, що це не контроль, а спосіб «відчувати себе поруч». Анна, яка постійно знає, де перебувають 22 її найближчих друга та родича через функцію «Знайти» від Apple, порівнює це з відправкою повідомлення, щоб дізнатися, як справи. Молодь нормалізувала цю функцію, яку тепер активно впроваджують усі платформи, включно з Instagram та її новою функцією карт.

Згідно з дослідженням The Harris Poll, проведеним на замовлення The New York Times, 65% молодих людей покоління Z (народжених між 1996 і 2010 роками) у США діляться своїм місцезнаходженням із найближчим колом спілкування.

Інфраструктура, що забезпечує це постійне «цифрове стеження», удосконалювалася роками, від перших GPS до комбінації Wi-Fi-триангуляції та Bluetooth. Сучасні додатки можуть визначити не лише будівлю, а й поверх, де знаходиться користувач.

Карта як соціальна мережа

Геолокація перетворилася зі спорадичної корисної функції на щоденний соціальний ритуал. Експерти з цифрової культури зазначають, що технологічна можливість стала соціальною нормою. Ключовим моментом є перетворення локації на «соціальну валюту». Майже половина (48%) користувачів додатків для визначення місцезнаходження заявляють, що їхня головна причина активації — «поділитися своєю локацією з іншими знайомими людьми». Додатки представляють це як «грайливий досвід», який швидко стає соціальною нормою, і тиск групи змушує молодих людей приймати цю практику без критичного осмислення.

Від довіри до контролю

Постійна перевірка чужого місцезнаходження може перетворити справжню довіру на механізм інструментального контролю. Ця динаміка особливо помітна у романтичних стосунках. Більше того, небажання ділитися геолокацією прирівнюється до відмови від дружби в соціальних мережах, що викликає питання: «Що ти приховуєш? Ти нам не довіряєш?»

Це також породжує соціальну тривожність, відому як FOMO (Fear Of Missing Out — страх щось пропустити). Наприклад, 22-річна Ракель, яка не змогла поїхати до Європи з друзями, постійно стежила за їхньою подорожжю по карті, що щодня нагадувало їй про те, що вона втрачає. Звіт 2023 року показав, що 45% підлітків вважають, що обмін місцезнаходженням негативно позначається на їхньому житті.

Бізнес на локації

Експерти з цифрової трансформації вказують на «прибутковий» бізнес-модель: користувачі отримують зручну функцію, а компанії — постійний потік безцінних даних про їхні переміщення, звички та стосунки. Маршрут на роботу, відвідування спортзалу чи нічна прогулянка стають товаром. Компанії з аналізу мобільності купують ці анонімізовані, але легко ідентифіковані дані для побудови моделей споживання. Користувач фактично безкоштовно віддає свій шлях в обмін на знання про те, де перебувають його друзі.

Найсерйозніше попередження стосується системного ризику: масова геолокація, об'єднана з іншими даними, може стати основою для інструментів тотального контролю. Експерти сходяться на думці: постійне знання про місцезнаходження всіх, окрім символу міжособистісної довіри, функціонує як троянський кінь, що нормалізує стеження і соціальний контроль. Ціна постійного зв'язку — відмова від автономії.