Нейровідмінне мислення — це неологізм, який описує принципово інший спосіб сприйняття та розуміння світу, що відрізняється від загальноприйнятих моделей. Психологиня Сільвія Фуентес, фахівець із сімейної терапії, пояснює, що мозок таких дітей обробляє інформацію значно інакше, ніж у середньостатистичної групи. Це поняття охоплює широкий спектр особливостей розвитку: від високих здібностей та аутизму до синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) та дислексії.

Батькам не завжди легко розпізнати цю особливість, оскільки вона часто проявляється у вигляді суперечливих рис, що відхиляються від стандартного мислення. Типові ознаки включають:

• Висока чутливість до зовнішніх подразників, таких як гучні звуки або дискомфорт від одягу.
• Вибіркова увага, що призводить до труднощів із концентрацією на нецікавих або немотивуючих завданнях.
• Труднощі з розумінням складної мови, іронії чи сталих виразів.
• Дуже інтенсивне вираження емоцій.
• Менша вправність у соціальній сфері, зокрема, у тлумаченні соціальних норм та невербальної мови.

Белен Роблес, співзасновниця центру психології «Escuela Afectiva», зазначає, що мислення нейровідмінних дітей часто є нешаблонним, більш креативним та оригінальним. Вони можуть демонструвати унікальні здібності до вирішення проблем, створюючи асоціації, незвичайні для їхнього віку. Наприклад, дитина може використовувати тачку для збору іграшок і називати її «космічним екскаватором». Також характерна майже нав’язлива захопленість певними темами, наприклад, динозаврами, при цьому їм складно підтримувати увагу на шкільних завданнях, що вимагають тривалої концентрації.

Попри те, що такий тип обробки інформації може стати перешкодою в академічному середовищі, експерти наголошують на його потенціалі. Сільвія Фуентес зауважує, що, хоча надмірне знання однієї вузької теми та незнання інших може бути обмежувальним фактором, унікальні навички цих дітей можуть бути затребувані в майбутньому у творчих професіях, таких як архітектура, графічний дизайн чи образотворче мистецтво.

Коли батьки виявляють у дитини такі особливості, їм рекомендується звернутися до фахівців (педіатра чи психолога) для консультації та оцінки. Психологи підкреслюють, що необхідність втручання визначається тим, наскільки сильно ці особливості заважають дитині у повсякденному житті. Мета полягає в тому, щоб зрозуміти індивідуальні потреби дитини та забезпечити їй необхідну підтримку, включно з психологічною допомогою та адаптацією у школі, щоб вона могла успішно розвиватися та інтегруватися. Термін «нейровідмінне мислення» був запроваджений для того, щоб змістити акцент з «патологій» на унікальні здібності та особливості людини.