Найбагатші 1% привласнили 41% створеного багатства з 2000 року: найбідніші 50% — лише 1%

Найбагатші 1% привласнили 41% створеного багатства з 2000 року: найбідніші 50% — лише 1%

Декількома словами

Згідно зі звітом під керівництвом Джозефа Стігліца, 1% найбагатших людей світу отримали 41% нового багатства з 2000 року, тоді як 50% найбідніших — лише 1%, що вказує на зростаючу нерівність та її загрозу для демократії.


Дослідження під керівництвом нобелівського лауреата з економіки Джозефа Стігліца попереджає, що країни з високим рівнем нерівності мають у сім разів більше шансів зазнати демократичного спаду, ніж більш справедливі суспільства. Особливу увагу приділено спадковому багатству та контролю над технологічними компаніями.

Доповідь, представлену нещодавно, висвітлює глобальну кризу нерівності, яка зачіпає не лише економічну, але й демократичну сфери. У ній наведено нові дані, що ілюструють масштаби проблеми, та запропоновано створення незалежної міжнародної групи експертів для розробки державної політики.

Згідно з дослідженням, у період з 2000 по 2024 рік 1% найбагатших людей світу заволодів 41% усього новоствореного багатства, тоді як 50% найбіднішого населення планети отримали лише 1%. За цей же період середній статок найбагатших зріс у середньому на 1,3 мільйона доларів, тоді як у найбіднішої половини населення — лише на 585 доларів.

У доповіді наголошується, що крайня нерівність доходів та багатства призводить до значних розбіжностей у доступі до охорони здоров'я, правосуддя та можливостей. Також відзначається зв'язок між високим рівнем нерівності та ерозією демократії: країни з високим рівнем нерівності в сім разів частіше зазнають демократичного спаду.

Проблема посилюється контролем великих технологічних платформ над суспільним цифровим простором, що впливає на сприйняття світу. Крім того, прогнозується значний трансфер багатства спадкоємцям у найближчі 10 років, що становить серйозну проблему для соціальної мобільності та справедливості.

Експерти пропонують комплекс заходів: на міжнародному рівні — реформування глобальних економічних правил та справедливіше оподаткування транснаціональних корпорацій; на національному — просування регулювання в інтересах працівників, зниження концентрації капіталу, оподаткування великих приростів капіталу, інвестиції в державні послуги та прогресивне оподаткування; на місцевому — фіскальні, торговельні та "зелені" заходи.

Як пріоритетний захід рекомендується створення Міжнародної групи з питань нерівності (IPI) за аналогією з МГЕЗК (IPCC), яка аналізуватиме дані, виявлятиме фактори зростання нерівності та пропонуватиме політичні рішення.

Про автора

експерт із глибокого аналізу та фактчекінгу. Пише аналітичні статті з точними фактами, цифрами та перевіреними джерелами.