Усі вболівальники «Атлетіко» пам’ятають події 13 березня 2024 року, коли їхня команда вибила міланський «Інтер» в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Але лише одному з них, прокурору Хуліану Сальто, довелося згадувати той вечір у Верховному суді Іспанії.

«Атлетіко» виграв той матч по пенальті, і гра була незабутньою. Але Сальто того вечора буквально «засмажили» дзвінками, які вирвали його з атмосфери стадіону. Сальто, який займався справою про податкове шахрайство, одразу після роботи поїхав на стадіон. Хронологія ключових моментів матчу, що перетинається з дзвінками щодо справи Альберто Гонсалеса Амадора (партнера очільниці Мадрида Ісабель Діас Аюсо), є неймовірною:

• О 21:26, за рахунку 0:0, старший прокурор Мадрида Альмудена Ластра телефонує Сальто, щоб запросити електронні листи, якими він обмінювався з адвокатом Гонсалеса Амадора. Сальто каже, що він на футболі, і запитує, чи це терміново. Ластра відповідає, що ні, можна й завтра. Сальто зітхає.
• «Інтер» забиває. «Атлетіко» потрібно два голи, щоб дійти до овертайму.
• Грізманн зрівнює рахунок, стадіон вибухає. У цей момент дзвонить Пілар Родрігес, провінційний прокурор Мадрида: листи у справі Аюсо терміново потрібні. Дзвінок триває чотири хвилини.

У перерві Сальто працює: знаходить і надсилає потрібні листи. У другому таймі Мемфіс Депай забиває гол, який переводить гру в овертайм. «Атлетіко» все ще в грі, але у Сальто починає боліти голова. Додатковий час він проводить, приймаючи дзвінки та повідомлення про те, що в його відправленні не вистачає одного важливого листа. (Це той лист, який кабінет Аюсо використав, щоб неправдиво заявити, ніби прокуратура сама запропонувала угоду Гонсалесу Амадору, хоча було навпаки).

Під час своїх свідчень Сальто мимоволі розкрив ключ до всієї справи: він не знав, що компанія, яку він розслідував і звинувачував у податковому шахрайстві, належала партнеру Ісабель Діас Аюсо. Автор зазначає, що в часи надмірної інформації таке «невідання» світських новин є ознакою особливої гідності.

Нинішній судовий процес стосується Генерального прокурора держави Альваро Гарсіа Ортіса, якого звинувачують у розголошенні таємниці. По суті, судять не того, хто вчинив злочин, а того, хто про нього розповів. Захист стверджує, що секрет могли розкрити багато людей, тоді як обвинувачення наполягає, що тільки він. Таким чином, суд витрачає час на обговорення універсального питання: «Хто тобі це сказав?»