У той час як державні бюджети в усьому світі зазнають значного навантаження через підтримку під час пандемії, війни в Україні та переходу на "зелену" енергетику, проблема ухилення великих корпорацій від сплати податків стає особливо гострою. Наприклад, в одній з європейських країн за період з 2016 по 2021 рік державна скарбниця недоотримала близько 31 мільярда євро. Ця сума еквівалентна понад 5% витрат на охорону здоров'я або річному обсягу надходжень від податку на прибуток підприємств.

Протягом останніх десятиліть спостерігається суттєве зростання державних витрат, зумовлене структурними, соціальними та економічними факторами. При цьому існуюча податкова система не завжди відповідає реаліям нової цифрової економіки та виробничої структури XXI століття. Цей дисбаланс змушує уряди шукати нові механізми для збільшення доходів та забезпечення бюджетної стабільності.

Це глобальна проблема, яка свідчить, що міжнародна податкова конкуренція є системною загрозою як для добробуту громадян, так і для економічного суверенітету держав. Головна складність полягає у відсутності єдиної світової моделі оподаткування прибутків компаній там, де вони фактично здійснюють свою діяльність. Були спроби вирішити цю проблему, наприклад, коли 140 держав домовилися встановити мінімальний корпоративний податок у 15% для транснаціональних компаній, щоб запобігти зниженню ставок. Проте цей механізм виявився неефективним. Відомо, що одна з найбільших світових економік так і не імплементувала відповідне законодавство.

Дослідження показують неприємну істину: деякі транснаціональні корпорації, особливо великі американські технологічні гіганти, такі як Google, Amazon, Meta та Apple, демонструють стрімке зростання прибутку та котирувань на фондовому ринку, паралельно користуючись особливо сприятливим податковим режимом. Саме тут криється головна проблема. Радикальне зниження ефективних податкових ставок, які сплачують ці компанії, не лише зменшує податкові надходження в інших країнах, де вони ведуть свою діяльність, але й ускладнює інвестиційні плани та підриває податковий суверенітет цих держав. Дозволяти транснаціональним корпораціям продовжувати грати за власними правилами означає відмовлятися від захисту суспільних інтересів та увічнювати постійно зростаючий розрив між багатими та бідними.