Німецькі слідчі стикаються зі значними труднощами у розслідуванні диверсії на газопроводах "Північний потік", яка сталася у вересні 2022 року. Цей інцидент, що символізував російський вплив у Німеччині, продовжує спричиняти напругу у міжнародних відносинах, особливо між Берліном, Варшавою та Києвом.

Влада Німеччини вже ідентифікувала кількох підозрюваних у причетності до вибухів, які пошкодили три з чотирьох ниток газопроводів Nord Stream 1 і Nord Stream 2. Ці трубопроводи безпосередньо з'єднували Росію з Німеччиною, оминаючи територію України та Польщі.

Ситуація ускладнюється питаннями екстрадиції. В Італії один з підозрюваних, громадянин України Сергій К., перебуває під вартою та оголосив голодування, оскаржуючи екстрадицію. Натомість у Польщі суд відмовив у видачі іншого українського громадянина, Володимира З., якого згодом було звільнено.

Польський погляд на ситуацію відрізняється від італійського, що зумовлено історичною недовірою до Німеччини та гострішим сприйняттям російської загрози.

Польський історик Павел Махцевич зазначає: "У Польщі однією з небагатьох тем, щодо яких більшість політиків та громадської думки збігаються, є вкрай критична оцінка політики Німеччини щодо Росії. «Північний потік» розглядається як яскравий приклад занадто тісної економічної співпраці між Німеччиною та Росією, яка допомогла Путіну накопичити кошти, необхідні для початку війни проти України".

Залишається невирішеним семантичне питання: чи був це теракт? Диверсія? Або законний акт війни проти інфраструктури, що має фундаментальне значення для президента Володимира Путіна? Польський суддя, який відмовив в екстрадиції Володимира З., заявив, що за звичайних умов ця операція була б актом саботажу, але в умовах війни інфраструктура розглядалася як "власність агресора", тобто Росії. За словами прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска, проблема полягала "не в знищенні газопроводу", а в "його будівництві".

Німецький уряд перебуває в незручному становищі, уникаючи прямої критики Туска, можливо, через "нечисту совість" щодо того, що символізує "Північний потік" для Польщі та України. Представник Німеччини заявив: "Розслідування тривають. Ми не будемо робити припущень".

Наслідки інциденту з "Північними потоками" розділяють Європу на проросійську та проукраїнську частини, ставлячи Німеччину перед дилемою: бути прихильником України і водночас дотримуватися законів на власній території.

Перегляд минулих помилок Німеччини все ще триває. У його ході можуть постраждати колишні канцлери, які просували газопроводи, зокрема християнсько-демократична Ангела Меркель та соціал-демократ Герхард Шредер. Після відходу з посади у 2005 році Шредер обіймав відповідальні та щедро оплачувані посади в російській компанії "Газпром", головному акціонері "Північного потоку".

Такі видання, як Der Spiegel та The Wall Street Journal, повідомили, що диверсію здійснила група з шести осіб, до якої входили діючий військовий та цивільні особи з морським досвідом. Також зазначалося, що вони мали схвалення генерала Валерія Залужного, колишнього головнокомандувача ЗСУ, що генерал, нині посол у Лондоні, заперечив. Деталі – місяці підготовки, оренда яхти в Балтійському морі, занурення на глибину 80 кілометрів, хто що знав і коли були віддані накази – можливо, стануть зрозумілими під час судового процесу. Це може стати свого роду судом і над самою Німеччиною за ті роки, коли, поки Росія готувалася до війні, обидві країни як ніколи тісно переплели свої інтереси.