Мультидисциплінарна художниця Соня Наварро (народилася в Пуерто-Лумбрерасі, Мурсія, у 1975 році) з особливим інтересом досліджує можливості, які пропонує текстильна традиція, глибоко вкорінена в жіночому всесвіті. У 2023 році Соня Наварро була відзначена престижною Премією BMW з живопису, яка цього року святкує свою 40-ву річницю.

Наварро зізналася, що завжди відчувала особливий зв'язок із мистецтвом, ще будучи дитиною. Вона визначає свою творчість трьома ключовими прикметниками: «рефлексивна (ідентичність), шаноблива (пам'ять і фемінізм) і текстильна». Мисткиня підкреслює важливість підходу до сучасного мистецтва з цікавістю, без страху не зрозуміти все відразу, оскільки часто це більше питання почуттів, ніж пошуку точних відповідей.

Обговорюючи існування «небажаних творів мистецтва», Наварро підтвердила, що такі існують в історичному або політичному сенсі, «через їхній авторитарний характер».

Серед своїх постійних творчих нав'язливих ідей Наварро виділила пам'ять, коріння, невидимість і сільську тематику. Найприємніший відгук про свою роботу вона отримала, коли її творчість було визнано «заявою на захист жіночої праці та того світу ізоляції всередині дому, де виконується тиха, анонімна і недооцінена суспільством робота». Зі світу мистецтва вона винесла «ремесло» — знання, яке не можна почерпнути з книжок.

Відповідаючи на питання про свої культурні вподобання, Соня Наварро згадала серед відкритих книг на тумбочці «Красу» Фредеріка Шиффтера та «Галерею» Начо Руїса. Фільм, який вона переглядала найчастіше, — «Любовний настрій», а як музичний автопортрет вона обрала б «Dancing Barefoot» Патті Сміт. Вона також заявила, що право голосу для жінок — це історична подія, якою вона захоплюється найбільше.