Іспаномовна музична сцена переживає значні зміни, де ключову роль відіграють два впливових артисти: Розалія та Bad Bunny. У той час як пуерториканський виконавець, найпопулярніший на планеті, утверджує свою ідентичність, зосередившись виключно на іспанській мові, каталонська співачка на своєму новому альбомі досліджує широкий спектр мов, виконуючи пісні 13 різними говірками.

Bad Bunny, справжнє ім'я якого Беніто Антоніо Мартінес Окасіо, неодноразово підкреслював, що не вважає за потрібне пояснювати свої тексти, навіть якщо вони містять специфічний пуерториканський вуличний сленг. Його позиція щодо просування латиноамериканської культури та іспанської мови має виразний політичний підтекст, особливо в поточному американському контексті, де підтримка іспаномовного населення скорочується. Для нього спів іспанською є невід'ємною частиною його особистості.

Розалія, навпаки, дотримується іншого підходу, заявляючи, що їй важлива її аудиторія, і вона докладає зусиль, щоб співати різними мовами, навіть якщо вони не є її рідними. Ця заява викликала бурхливу дискусію в соціальних мережах, причому деякі звинуватили її в "експлуатації" латиноамериканської культури без повного її розуміння. Пізніше Розалія пояснила, що глибоко поважає латиноамериканську культуру і її намір не був конфронтаційним, а, скоріше, вираженням культурної відкритості.

Її новий сингл "Berghain" з четвертого альбому, присвяченого "жіночому містицизму", включає тексти українською, каталанською, сицилійською, мандаринською, арабською та латиною. Вона стверджує, що "належить світу" і глобальна взаємопов'язаність надихає її долати мовні бар'єри.

Ця дискусія відображає серйозне зрушення в музичній індустрії. Наприкінці 90-х латиноамериканські артисти, такі як Рікі Мартін або Шакіра, часто були змушені співати англійською мовою, щоб досягти світового успіху. Сьогодні такі виконавці, як Bad Bunny, Малума та Кароль Джі, демонструють, що можна завоювати міжнародний ринок, зберігаючи іспанську мову, і очікують, що аудиторія сама долучиться до їхньої культури. Міжмовна співпраця та культурне злиття дозволяють іспанській музиці займати провідні позиції на світовій арені, не жертвуючи при цьому мовною ідентичністю.