Декількома словами
"План Мичоакану заради миру та справедливості" в Мексиці, хоча і спрямований на побудову миру, потребує доповнення політиками щодо відшкодування шкоди, запобігання повторенню насильства та соціального примирення, для чого запропоновано 10 конкретних заходів.
Досягнення сталого миру в регіонах, охоплених тривалими конфліктами, вимагає комплексного підходу, що виходить за межі простого припинення насильства. Ініціатива, відома як "План Мичоакану заради миру та справедливості", представлена урядом, спрямована на побудову миру через громади, а не через примус зброєю. Проте, на думку експертів, цьому плану бракує ключових елементів для справжнього відновлення та примирення.
Хоча план включає заходи щодо безпеки, правосуддя, зайнятості та освіти, в ньому відсутні чіткі державні стратегії, спрямовані на:
- Відшкодування шкоди, завданої конфліктами.
- Запобігання повторенню насильства.
- Соціальне примирення у постраждалих громадах.
Пропонується десять конкретних заходів для посилення плану:
- Термінова програма допомоги дітям та молоді, які постраждали від збройних конфліктів, включаючи сиріт та дітей, чиї батьки перебувають у в'язниці.
- Психологічна підтримка прямих та непрямих жертв конфліктів, особливо тих, хто пережив тортури, насильницькі зникнення, примусовий призов та сексуальне насильство.
- Заходи щодо запобігання та подолання примусового переміщення населення через насильство.
- Вирішення проблем деградації довкілля, спричиненої незаконними посівами та вирубками.
- Впровадження відновлювальних процесів між жертвами та злочинцями, а також посилення колективного відшкодування шкоди.
- Розробка плану демобілізації злочинних угруповань та роззброєння, що базується на глибокому аналізі контексту.
- Пріоритет кримінального переслідування за тяжкі злочини та масова демобілізація злочинців низького рівня.
- Створення Національної системи демобілізації та інтеграції для соціально-економічної адаптації людей, не пов'язаних з тяжкими злочинами (наприклад, дрібних наркоторговців або молоді, яка використовується злочинністю).
- Розробка Національної системи реінтеграції для колишніх ув'язнених, щоб запобігти рецидивам.
- Формування культури миру через управління емоціями та вирішення конфліктів, використовуючи мистецтво як інструмент для сталих громадських процесів.
Ці пропозиції підкреслюють, що побудова миру вимагає не лише окремих дій, а й диференційованих, спеціалізованих та сталих державних політик, підкріплених навчанням, бюджетом та, звичайно, політичною волею.
