Видатний британський хімік і експерт зі зміни клімату, сер Девід Кінг, закликає до розробки глобальних правил для випробування екстремальних заходів у боротьбі з потеплінням планети, таких як освітлення морських хмар над Арктикою. Він наголошує, що дослідження не повинні припинятися, але їх впровадження вимагає міжнародної згоди.

Кінг обґрунтовує необхідність нового підходу в боротьбі зі зміною клімату трьома ключовими фактами. По-перше, Гренландія втрачає величезні обсяги льоду протягом останніх десяти років, що може призвести до підвищення рівня світового океану на 7,5 метрів. Схожа загроза походить від Західно-Антарктичного льодовикового щита, який може додати ще шість метрів до рівня моря. Разом ці зміни кардинально перетворять карту світу.

По-друге, глобальні температури вже перевищили цільовий показник у 1,5 градуса Цельсія порівняно з доіндустріальним рівнем, досягнувши 1,75 градуса в січні поточного року. По-третє, він підкреслює величезні ризики, з якими стикається людство.

Кінг пропонує концепцію "чотирьох Р" для майбутнього людства: Скорочення (викидів), Видалення (парникових газів), Відновлення (кліматичних систем) та Стійкість (адаптація). Першочерговим завданням він називає швидке та рішуче скорочення викидів CO₂, які сьогодні перевищують 40 мільярдів тонн на рік. Крім того, життєво важливо розробляти методи видалення парникових газів, що вже знаходяться в атмосфері.

Компонент "відновлення" включає зусилля щодо запобігання таненню арктичного морського льоду влітку, що дозволить йому відбивати сонячні промені назад у космос. Серед вивчаютьсях методів – освітлення морських хмар: перетворення темних, що поглинають тепло, хмар на білі, що відбивають сонячне світло. Це передбачає розпилення мікрокрапель морської води, які, випаровуючись, залишають кристали солі, здатні зробити хмари білими на висоті близько 2000 метрів.

Незважаючи на "екстремальний" і неперевірений характер цих заходів, Кінг вважає їх необхідними. Його турбує можливість одностороннього застосування цих технологій країнами або приватними компаніями без належного глобального управління. Він наводить приклад Індії, де сотні тисяч людей можуть загинути від теплового стресу, що спонукає уряди шукати будь-які рішення.

Пріоритетом, за словами Кінга, залишається припинення використання викопного палива. Він зазначає, що інвестиції у відновлювані джерела енергії становлять сотні мільярдів, тоді як витрати на геоінженерні рішення – "лише" сотні мільйонів – невелика ціна за потенційно кероване майбутнє для людства. Він визнає невизначеність успіху, але наголошує: "ми намагаємося".

Кінг скептично ставиться до швидкої домовленості всіх країн щодо управління цими технологіями. Однак він закликає до дій провідні країни, такі як Китай, Індія, Бразилія, ЄС та Велика Британія, сподіваючись, що США та Росія приєднаються пізніше. Він відмовляється вірити, що небажання деяких країн вживати серйозних заходів проти зміни клімату є "кінцем гри", адже у нього є маленькі онуки.