Французька революція, яка стала ключовим моментом сучасної історії, була не лише результатом великих політичних та економічних причин, а й продуктом того, як інформація поширювалася в паризькому суспільстві XVIII століття. Історик Роберт Дарнтон у своїй роботі «Революційний темперамент» підкреслює роль чуток, памфлетів та народних пісень у підриві легітимності Старого режиму та формуванні колективної свідомості.

Наприкінці XVIII століття у Франції виникла дивовижна ідея: можливість створити новий світ. Це прагнення призвело до фундаментальних змін – від назв місяців до прийняття метричної системи і, найголовніше, до трансформації політичної та соціальної системи. Революція посіяла ідеї свободи, рівності, громадянства та суверенітету, які сформували ліберальні демократії та сучасний світ.

Десятиліття, що передували 1789 року, були відзначені неврожаями, зростанням цін на хліб, економічними кризами, спричиненими війнами, та поганим фіскальним управлінням. Розрив між пишністю Версальського двора та голодуючими масами підживлював глибоке невдоволення. Хоча відома фраза «Якщо їм нічого їсти, нехай їдять тістечка», приписувана королеві Марії-Антуанетті, ймовірно, апокрифічна, вона чудово ілюструє народні настрої щодо монархії.

Дарнтон досліджує, як ідеї циркулювали вулицями Парижа, в суспільстві, не настільки відмінному від нашого. Чутки передавалися в кафе, парках та під «Краківським деревом» у Пале-Рояль. «Nouvellistes à la main» (писарі новин) збирали чутки в підпільні новинні листки, які потім друкувалися та розповсюджувалися. Вуличні пісні та гравюри також сприяли поширенню інформації та формуванню «революційного духу» – поширеного переконання, що політична система виродилася в міністерський деспотизм.

Французька революція, хоча й принесла багато чеснот сучасним суспільствам, також була періодом надзвичайної жорстокості. Гільйотина, самосуди та інші форми насильства були звичним явищем. Дарнтон підкреслює, що ці «емоції» мали коріння в Старому режимі, і що Революція, незважаючи на кровопролиття, звільнила французів від довільної влади та гноблення існуючої системи.

Революція сприймалася як момент «можливості» – переконання в тому, що соціально-політичний лад не є незмінним, і що звичайні люди можуть втрутитися, щоб його змінити. Це переконання розвивалося в міру того, як система втрачала легітимність, не лише через економічні фактори, а й через те, як інформація передавалася та інтерпретувалася.

Сьогодні концепція революції часто тривіалізується. Однак Дарнтон робить висновок, що, коли люди стикаються з несправедливістю, їм необхідно спиратися на певну історичну традицію, щоб чинити опір.