Європейська Комісія оголосила, що Іспанія є однією з чотирьох держав-членів Європейського Союзу, які зможуть просити про переміщення шукачів притулку або отримувати фінансову компенсацію, коли Міграційний пакт набере чинності в середині 2026 року. Це рішення зумовлене значним міграційним тиском, з яким стикаються Іспанія, Італія, Кіпр та Греція, маючи «непропорційно велику кількість» нерегулярних прибуттів.

Механізм, метою якого є перерозподіл щонайменше 30 000 шукачів притулку на рік, буде обов'язковим. Однак Брюссель запропонував достатньо гнучких заходів, щоб, як очікується, заспокоїти найбільш незговірливі країни, особливо Польщу, яка з самого початку заявляла про небажання приймати більше мігрантів або оплачувати витрати на їхнє перебування в іншій країні. Для таких випадків Європейська Комісія розробила виняток, покликаний пом'якшити відмову Варшави.

За словами європейського комісара з питань міграції Магнуса Бруннера, окрім Іспанії, першими країнами, які зможуть скористатися цим фондом або резервом солідарності, якщо забажають, є Італія, Кіпр та Греція.

Механізм передбачає різні варіанти компенсації з боку інших держав: вони можуть прийняти частину шукачів притулку на свою територію або виплатити «фінансову компенсацію». Також можуть бути запропоновані «альтернативні заходи солідарності» за взаємною згодою з країною, що прагне послабити свій міграційний тиск, які можуть бути як фінансовими, так і у вигляді матеріальної або кадрової допомоги, серед іншого.

Хоча у 2023 році, коли завершувалися переговори щодо Міграційного пакту, обговорювалося запровадження квоти до 22 000 євро за біженця для країн, які відмовляються їх приймати, Комісія тепер ухиляється від встановлення конкретної цифри. Це завдання буде покладено на Раду ЄС, яка скличе «форум солідарності високого рівня» для визначення як загального обсягу спільного фонду — який два роки тому оцінювався щонайменше в 600 мільйонів євро — так і внеску кожної країни до нього. Тільки тоді, на цій основі, як пояснює Комісія, буде встановлено «загальний обсяг» солідарності на наступний рік і буде офіційно затверджено спільний фонд або резерв.

Свідченням того, наскільки складною залишається тема міграції в ЄС, і того, що вже відкрито обговорюється створення центрів для мігрантів за межами його кордонів за албанською моделлю Італії або навіть руандійською моделлю, яку розглядала Великобританія, є затримка оголошення Бруннера. Спочатку Комісія мала представити свою пропозицію щодо розподілу тягаря прийому шукачів притулку в середині жовтня, але зустріч була відкладена на невизначений термін — дотепер — через застереження кількох країн щодо участі в цьому фонді солідарності, хоча джерела в Комісії стверджують, що їм також знадобилося більше часу для роботи над першим річним звітом з міграції та притулку, на якому ґрунтуються пропозиції для країн-бенефіціарів.

Згідно з цим першим звітом, міграційна ситуація в блоці ЄС показала «безперервне покращення» з липня 2024 року по червень поточного року. Фактично, нелегальні прибуття скоротилися на 35%, також завдяки, на думку Брюсселя, «більшій співпраці з союзними країнами». Проте, підкреслюється, залишаються проблеми, особливо через постійний тиск нелегальних прибуттів та несанкціонованих переміщень всередині ЄС — так званих вторинних переміщень — а також через прийом біженців з України, з боку Росії та Білорусі на зовнішніх кордонах та в питаннях співпраці щодо повернення та реадмісії до країн походження, перераховує звіт.

Виходячи з цих викликів, Комісія склала список «рівнів міграційного тиску» для 27 держав-членів. У найвищій категорії знаходяться Іспанія та три інші середземноморські країни, які зможуть отримати доступ до фонду солідарності.

Комісія також визначає 12 країн, що перебувають під «ризиком міграційного тиску», через високу кількість прибуттів у попередньому році або «постійну напруженість у їхніх системах прийому». Третім фактором, визнаним для цієї категорії, є «загроза інструменталізації міграції», як це сталося під час міграційної кризи 2021 року, коли білоруський режим скористався вразливістю.

Ці країни, серед яких Бельгія, Франція, Німеччина, Польща або Фінляндія, матимуть «пріоритетний доступ» до інструментів підтримки міграції ЄС. Крім того, як зазначає Брюссель, їхня ситуація буде переоцінюватися «прискореним чином» у разі погіршення. Деякі з цих країн, особливо Франція та Німеччина, посилили свою міграційну риторику під час виборчих процесів.

Комісія визначає третю групу країн — Болгарія, Чехія, Естонія, Хорватія, Австрія та Польща — які перебувають у «значній міграційній ситуації» через «накопичений» тиск за останні п'ять років. Тому їм надається можливість звернутися до Ради ЄС — яка матиме останнє слово в цьому питанні — з проханням надати їм «повне або часткове вирахування» їхніх внесків до фонду солідарності на наступний рік.

Комісар з питань міграції назвав пропозицію збалансованою для «відновлення довіри» країн, а також для «відновлення контролю» над кордонами в «справедливій та твердій» міграційній системі.

«Ми перегортаємо сторінку, демонструючи контроль та єдність, і підтримуємо держави-члени, які стикаються з найбільш непропорційним тиском», — підкреслив він. «Підтримання цього балансу між солідарністю та відповідальністю є ключем до нашого успіху. Ми повинні продовжувати просуватися в контролі та процедурах на кордонах, швидшому процесі притулку та ефективних поверненнях», — додав він.

У цьому сенсі австрієць Бруннер, який не приховує своєї переваги більш жорсткого міграційного шляху, нагадав, що пропозиції Комісії щодо реформи регламенту про повернення, а також спільний список «безпечних країн походження» для прискорення — і потенційно швидшого відхилення — прикордонних процедур за запитами притулку від шукачів з цих країн, ще належить затвердити. Також залишається на розгляді спірний список «безпечних третіх країн», який і розширити список третіх держав, до яких можна депортувати мігрантів.