Відмова герцогині Сассекської від прозорих колготок не випадкова: протягом десятиліть вони символізували набагато більше, ніж передбачувану елегантність.

У недавньому інтерв’ю Меган Маркл торкнулася цієї теми, заявивши: «Я просто залишаюся собою. Думаю, кілька років тому, коли я не могла так багато висловлюватися… Якщо чесно, це було не зовсім по-моєму. Я не бачила прозорих колготок з часів фільмів 80-х, коли вони продавалися у форматі яйця». Герцогиня Сассекська натякала на те, що вона є продуктом сучасності, на відміну від прозорих колготок, які їй слід було носити згідно з, здавалося б, неписаним протоколом британської королівської родини. «Це дурний приклад, але це приклад того, коли ви можете одягатися так, як хочете, говорити правду і представляти себе публіці природно і автентично; це означає почуватися комфортно у власній шкурі. І це, звичайно, мало різні етапи в моєму житті», – продовжила Меган, підкреслюючи ідеологічне та майже політичне напруження, що оточувало цей, на перший погляд, нешкідливий предмет одягу.

Вперше Меган з’явилася без колготок – принаймні, вперше це мало значення – на оголошенні про її заручини з принцом Гаррі у 2017 році. Найконсервативніші британські монархісти побачили в цьому рішення, яке йшло врозріз із майже дев’яносторічною традицією носіння колготок королевою Єлизаветою.

Однак незабаром Меган погодилася носити колготки. Зокрема, від лондонського бренду, який просував більшу інклюзивність у своїй концепції тілесних відтінків, пропонуючи до семи різних тонів для різних пігментацій. Це було проникливе рішення, оскільки воно не тільки заспокоїло британську стриманість використанням місцевого бренду, а й відповідало моменту, коли інклюзивність та рівність були головною темою. Королівський вплив різко збільшив популярність цього бренду та прозорих колготок, що раніше спостерігалося з «ефектом Кейт» у Кейт Міддлтон.

Очевидно, що, здавалося б, таке незначне рішення, як носіння прозорих колготок – чи їх відсутність – набуває особливого значення, коли його приймає жінка з королівської родини, консервативного, але впливового середовища, яке в кінцевому підсумку торкається широкої публіки. Хто краще за принцесу міг би очолити наратив про ідеалізовану жіночність?

Напруженість щодо вибору прозорих колготок – предмету з багатою історією та культурним значенням – не нова. Спочатку їх носили чоловіки. Оксамитові або кольорові, вони були символом відмінності в середньовіччі, а на початку XX століття вони стали частиною жіночого гардеробу, прикриваючи перші натяки на відкриті ноги.

У 1935 році хімік Воллес Карозерс відкрив нейлон, перше справжнє синтетичне волокно. Через чотири роки компанія DuPont представила світу перші колготки з матеріалу, «міцного як сталь, тонкого як павутина». У травні 1940 року нейлонові колготки дебютували в універмагах Gimbels у Нью-Йорку за ціною 1,50 долара. Їх поєднання прозорості, міцності та низької вартості зробило їх миттєвим успіхом: чотири мільйони пар було продано всього за кілька годин.

Ця новинка не тільки змінила текстуру жіночих ніг, а й ознаменувала початок демократизації моди та ери масового споживання в текстильній промисловості. Після війни ці прозорі колготки стали одним із перших об’єктів бажання нового консумеризму.

У 1959 році винахідник Аллен Е. Гант-старший зробив рішучий крок: він об’єднав панчохи та нижню білизну в один предмет одягу – колготки (pantyhose). Це сталося якраз вчасно для розквіту міні-спідниці, яка зробила їх незамінними союзниками шістдесятих. Твіггі або Джин Шрімптон популяризували їх як символ свободи та сучас­ності, з зухвалими кольорами, але їх застосування в реальному житті, у прозорій або «тілесній» версії, більше було пов’язане зі скромністю та цінностями, асоційованими з консервативною жінкою. Таким чином, феміністки почали оскаржувати цей ідеал, і те, що протягом десятиліть представляло елегантність та пристойність, стало розглядатися як розширення чоловічого контролю над жіночим тілом.

Наприкінці сімдесятих фотограф Дебора Тербевілл наклала жіночий погляд на колготки тілесного кольору, показавши, що, хоча це й складно, вони теж можуть бути естетичними.

У вісімдесяті роки колготки стали асоціюватися з новою жіночою владою, офісною формою, підплічниками та діловою жінкою. Прозорі колготки набули нового значення, тепер огорнутого аурою влади, завдяки таким серіалам, як «Династія», або фільмам, як «Ділова дівчина». Вони були жіночим еквівалентом червоних підтяжок з Уолл-стріт, і незабаром жінки з найбільшою публічністю прийняли їх з усім можливим блиском: шовкові колготки завершували вбрання кожної жінки на самій вершині соціальної піраміди, від американських «ladies who lunch» до Діани Уельської у Великій Британії або Ісабель Прейслер в Іспанії.

Але царство прозорих колготок почало хитатися з приходом неформальної моди наприкінці століття. Як зазначає The New York Times, прозорі колготки прийшли в занепад у 1995 році. Мішель Обама сформулювала цю зміну у 2008 році, коли зізналася, що перестала їх носити «давним-давно». Цією заявою – такою ж прагматичною, як і вона сама – вона надіслала чітке повідомлення: особисте, навіть у питанні колготок, залишається політичним.

В останні роки деякі модні бренди намагалися реабілітувати їх: Helmut Lang, Awake, Gucci або Anya Hindmarch. А також Saint Laurent з кампанією 2019 року, знятою Юргеном Теллером, в якій прозорі колготки, в даному випадку чорні і дуже тонкі, стали еротичним символом. Того ж року модель Маріакарла Босконо з’явилася на обкладинці Vogue Korea в колготках тілесного кольору. У 2025 році колготки як і раніше залишаються предметом на межі: в той час як в Іспанії остаточно закрилася компанія Marie Claire, заснована в 1907 році в Кастельйоні Францискою Іньїго, по всьому світу прогнозується, що до кінця 2025 року ринок колготок досягне 22,6 мільярда доларів.

Найбільш суперечлива тенденція 2025 року – кольорові версії. Prada або гості осінніх показів у Нью-Йорку є доказом того, що мода готова дати їм новий шанс і, можливо, нове значення. Залишається лише побачити, чи зможуть прозорі колготки вийти зі своєї традиційної ролі і підкорити сучасних жінок.