Східні регіони Куби долають руйнівні наслідки урагану "Мелісса", що пронісся островом наприкінці жовтня. Через два тижні після стихійного лиха тисячі людей, які втратили майже все, перебувають у відчайдушному становищі, намагаючись відновити своє життя на тлі криз, що посилюються.

Особливо постраждав населений пункт Кауто-ель-Пасо в провінції Гранма. Тут досі панує нестерпний сморід від розкладаючихся трупів худоби – коней, кіз, корів та свиней, змитих річкою Кауто, найповноводнішою на Кубі, що вийшла з берегів 31 жовтня. Густий шар бруду вкриває все навколо, слугуючи похмурим нагадуванням про беззахисність місцевих жителів, чиє існування значною мірою залежить від сільського господарства та тварин.

За даними місії ООН на Кубі, ураган "Мелісса" зачепив понад 3,5 мільйона осіб, пошкодив або повністю зруйнував 90 000 будинків і спустошив близько 100 000 гектарів сільськогосподарських угідь.

На відміну від Гаїті та інших карибських островів, де "Мелісса" забрала десятки життів, кубинська влада, яка має досвід боротьби з циклонами, не повідомила про жертви, евакуювавши майже мільйон жителів. Однак ураган лише поглибив і без того важке становище кубинців, які стикаються з галопуючою інфляцією, високою вартістю життя, проблемами зі здоров'ям та постійними відключеннями електроенергії.

Мешканці Кауто-ель-Пасо розповідають, що не були попереджені про можливі повені, очікуючи лише руйнувань від вітру. Багато хто намагався врятувати майно, піднімаючи його на дахи, але вода піднялася до небачених за останні 50 років рівнів, змусивши їх рятувати лише свої життя.

У таких громадах, як Кауто-ель-Пасо та Гріто-де-Яра, сім'ї, які повернулися до своїх домівок, знайшли їх покритими товстим і вологим шаром бруду. Дороги залишаються практично непрохідними без тракторів, а зв'язок із зовнішнім світом ускладнений.

Зовнішня допомога почала надходити від міжнародних організацій та кубинських громадянських ініціатив, таких як караван "Ріо Кауто в наших руках". Програма розвитку ООН (ПРООН) доставляє тенти, покрівельні матеріали, інструменти та генератори. Однак, як зазначає Леніуска Барреро, координаторка гуманітарної місії, ця допомога "не вирішить життя постраждалих від Мелісси, але принесе хоча б певне полегшення та вирішить конкретні проблеми деяких людей".

У Грито-де-Яра, де електрика відсутня понад два тижні після заходу сонця, люди збираються ввечері біля єдиного працюючого генератора в поліклініці, щоб зарядити телефони та ліхтарики. Повсякденне життя зводиться до пошуку їжі, питної води та дров для приготування їжі, оскільки вугілля дороге та дефіцитне.

Інженер-агроном Юніор, 46 років, з Грито-де-Яра втратив 30 гектарів цукрової тростини та посіви батату. Він та його мати скаржаться на те, що вулиці затопила не лише річкова вода, а й каналізаційні стоки, які змішалися через непроведені очисні роботи. Це створює загрозу для здоров'я та є розсадником комарів.

Школи були перетворені на центри евакуації, де мешканці, чиї будинки досі під водою, змушені спати на матрацах або безпосередньо на підлозі. Нубія, 43 років, з нетерпінням чекає повернення додому, але її чоловік вже бачив, що рятувати там нічого. Енріке Кастільо, 57-річний пекар, втратив врожай помідорів та 23 з 25 бджолиних вуликів. Як і багато інших, він розглядає міграцію. "Ця зона – це діра, з якої потрібно вибиратися. Я борюся за те, щоб поїхати звідси, тому що ситуація складна", – каже Енріке. Юніор також не бачить перспектив відновлення регіону і планує покинути його протягом року. Багато жителів східної Куби розглядають міграцію як єдину можливість покращити своє життя.