Європейська народна партія (ЄНП) формально поховала «санітарний кордон» проти ультраправих сил у Європейському Союзі, вперше співпрацюючи з ними в Європейському парламенті. Цей безпрецедентний союз був укладений під час голосування за законодавчий захід, що знижує вимоги до сталого розвитку в галузі екології та дотримання прав людини для компаній, що знаменує собою сейсмічний зсув у європейському політичному ландшафті.

Дії ЄНП, очолювані такими фігурами, як Манфред Вебер, демонструють підхід «дволикого Януса», при якому партія має намір співпрацювати як з традиційною проєвропейською більшістю (соціал-демократи, ліберали, зелені), так і вдаватися до союзів з ультраправими, коли вважатиме це за необхідне. Така стратегія ризикує підірвати ідентичність поміркованих правих і зробити їх вразливими для поглинання радикальними силами.

Експерти попереджають, що таке відкриття дверей ультраправим може мати серйозні наслідки. Опитування вже показують зростання популярності вкрай правих партій у ключових країнах, таких як Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія та Румунія, тоді як традиційні консервативні партії демонструють спад. Наприклад, у Франції, Великій Британії та Італії лідери вкрай правих (Ле Пен, Фарадж, Мелоні) набагато відоміші, ніж їхні консервативні колеги.

Хоча ЄНП залишається потужною політичною силою, що керує такими важливими країнами, як Німеччина та Польща (де, що примітно, вона відмовляється від співпраці з ультраправими), тенденція до нормалізації ультраконсервативних ідей, особливо з таких тем, як міграція, викликає занепокоєння. Така нормалізація ризикує легітимізувати екстремістську риторику та підірвати фундаментальні демократичні цінності.

Рішення про співпрацю з ультраправими в питанні дерегуляції, хоча й подається як захід підтримки малих підприємств, викликає питання, особливо з огляду на зовнішній тиск та геополітичний контекст. Критики підкреслюють, що такий підхід може стати «ідеальним рецептом» для ультраправих, щоб зміцнити свої позиції та поступово поглинути традиційних правих.

Деякі аналітики припускають, що частина лівих також несе відповідальність, відмовляючись надавати варіанти правління народним партіям, тим самим штовхаючи їх в обійми ультраправих. Однак у контексті Європейського парламенту рішення про розрив «санітарного кордону» повністю лежить на ЄНП, яка мала й інші варіанти альянсів. Залишається побачити, чи вдасться поміркованим правим зберегти свою ідентичність, чи вони будуть безповоротно трансформовані цією новою політичною реальністю.