Випущений 12 лютого 1992 року роман Хав'єра Маріаса «Таке біле серце» став знаковою подією в іспанській літературі, принісши автору безпрецедентний успіх. Названий критиками «іспанським Достоєвським», Маріас, який вже мав статус культового письменника, завдяки цьому твору вийшов на новий рівень визнання.

Створення роману, який Ігнасіо Ечеваррія з Babelia назвав «письмом, призначеним залишитися», тривало понад рік. Маріас, працюючи на друкарській машинці Olivetti, з 3 вересня 1990 року до жовтня наступного року писав по дві-три сторінки щодня, ретельно вносячи правки синьою ручкою в численні чернетки. На момент завершення роботи автор відсвяткував своє 40-річчя.

«Таке біле серце» — це глибока історія про шлюб, сімейні таємниці та їхній вплив на формування нашої особистої правди. В основі сюжету лежить цитата з шекспірівського «Макбета»: «Мої руки вашого кольору; але мені соромно носити таке біле серце», яка стала назвою роману і задала тон його роздумам про злочин та покарання.

Книга отримала схвальні відгуки по всьому світу і розійшлася тиражем понад 2,3 мільйона примірників 37 мовами в 44 країнах. Серед її шанувальників — такі знаменитості, як Роберто Боланьо та лауреат Нобелівської премії Еліс Манро, яка назвала роман «чудовим». Однак справжній фурор стався в Німеччині у 1996 році, коли критик Марсель Райх-Раницький у телевізійній програмі «Літературний квартет» порівняв твір із творчістю Достоєвського. Це порівняння призвело до вибухового зростання продажів: за три роки було продано 900 000 копій, а загальна цифра перевищила 1,1 мільйона. Отримані доходи Маріас інвестував у покупку будинку.

Попри колосальний успіх, історія публікації роману не обійшлася без труднощів. У 1995 році виник конфлікт між Маріасом та його видавцем з Anagrama через розбіжності щодо виплат від продажів. Цей епізод був вкрай болючим для автора, який почувався зрадженим. Проте Маріас завжди з великою ретельністю підходив до питань, пов'язаних з його книгами, і контролював їхнє медійне висвітлення.

До 25-річчя роману було випущено спеціальне видання, що включало раніше неопубліковане листування, зокрема захоплений лист Хуана Бенета та Еліс Манро. Роман також привернув увагу режисера Педро Альмодовара, який розглядав можливість екранізації.

Критик Марсель Райх-Раницький порівняв «Таке біле серце» з творами Достоєвського, що спричинило справжній літературний феномен у Німеччині.

Сам Маріас визнавав автобіографічні елементи в «Такому білому серці», особливо у знаменитій першій фразі «Я не хотів знати, але дізнався…», заснованій на трагічних подіях у його родині. Пристрасть до перекладу, якою Маріас займався професійно, також знайшла відображення в романі через персонажів-перекладачів, що підкреслює роль мови у формуванні реальності.

Друзі та колеги описували Маріаса як людину з гострим почуттям гумору, привабливого та проникливого, далекого від педантичності, попри його публічний образ. Він був вірним своїм рутинам, проводячи вечори за написанням текстів і ночі в колі друзів.