Воррен Елліс, австралійський музикант, відомий своєю участю у групах Dirty Three та як ключовий член Nick Cave & The Bad Seeds, представляє свій новий документальний фільм "Ellis Park". Стрічка досліджує не лише його музичну кар'єру, а й глибокі особисті перетворення, кульмінацією яких стало відкриття притулку для тварин на Суматрі.

60-річний Елліс довгий час залишався помітною, але стриманою фігурою в рок-музиці, віддаючи перевагу ролі аккомпаніатора, хоча його вплив на звучання Ніка Кейва визнавав і сам Кейв. В одній з відвертих розповідей Елліс згадує, як Нік Кейв зізнався, що взяв його до гурту, бо "було весело вживати наркотики" з ним, що підкреслює бурхливе минуле обох артистів.

Документальний фільм також зачіпає боротьбу Елліса з героїновою та алкогольною залежністю, а також емоційний колапс, пережитий ним два роки тому. Він описує "епіфанію", яка спонукала його відмовитися від наркотиків та алкоголю в 1999 році, після того, як він став свідком смерті друзів і усвідомив руйнівний вплив залежності на своє життя.

Незвичайним центральним елементом історії є шматочок жувальної гумки Ніни Сімон, який Елліс зберіг після її легендарного концерту в 1999 році. Цей, здавалося б, звичайний предмет став для нього "тотемом" і згодом безцінним музейним експонатом на виставці, присвяченій Ніку Кейву. Цей досвід також надихнув його на написання автобіографічної книги, яка розійшлася тиражом понад 100 000 примірників і була перекладена 10 мовами.

Слідами цієї "реліквії" Елліс зустрівся з Фемке ден Хаас, активісткою з захисту тварин на Суматрі. Музикант відчув потребу "віддати щось світові" і, використовуючи соціальні мережі та зібравши 100 000 євро, заснував притулок "Ellis Park" для врятованих тварин, які не можуть бути випущені назад у дику природу. Документальний фільм простежує його особисту подорож і трансформацію від егоїзму до відкритого та емпатійного погляду на світ, примирення з самим себе.