Омбудсмен Іспанії, Анхель Габілондо, закликав усі державні адміністрації будувати «більше державного та захищеного житла» як засіб проти поточної кризи доступу, що охопила всю країну. Габілондо також вимагає, щоб ці нові будинки зберігали свій статус «постійно», щоб, окрім розширення державного житлового фонду, зупинити постійне зростання цін на нерегульованому ринку.

«Проблема назрівала давно», — зазначив Габілондо. «Дані красномовні: зростання цін на купівлю та оренду значно перевищує зростання заробітної плати та купівельної спроможності громадян», — вказав він як один із визначальних чинників кризи. «Ми перебуваємо в стані потреби», — поскаржився він.

Крім того, що Габілондо назвав існуючий державний житловий фонд "мізерним", він також висловив занепокоєння тим, що допомога, призначена для оплати житла в різних форматах, "доходить до бенефіціарів із затримкою", що не дозволяє "пом'якшити соціальні наслідки зростання цін". У зв'язку з цим він зажадав від різних адміністрацій надати його установі всі дані щодо житла соціального призначення, як побудованого, так і в процесі будівництва в різних регіонах країни, а також кількість заявників, щоб мати можливість моніторити реальну ситуацію.

Габілондо, уточнивши, що протягом 2024 року очолювана ним установа отримала загалом 822 скарги, пов'язані з житлом, попередив, що дефіцит пропозиції та повільність доступу до допомоги та процесу передачі розподіленого житла "відбувається у всіх автономних спільнотах, але є інтенсивнішим у тих регіонах, де більше населення та туризму", і що це значною мірою зачіпає вразливі групи, такі як молодь.

Омбудсмен нагадав, що «в такій державі, як Іспанія, доступ до житла є основною потребою та правом, закріпленим у Конституції», і що «пріоритетним має бути загальний, спільний та розділений інтерес», що вимагає «широких консенсусів та угод». Тому він закликав Генеральну державну адміністрацію, автономні та муніципальні органи влади не приймати «короткострокових політик», оскільки йдеться про «структурну проблему країни».

Перший крок, отже, полягає у будівництві житла, статус якого не може бути змінений за жодних обставин. «Хоча соціальний житловий фонд – вирос з 2,5% до 3,4% – необхідно рухатися вперед, щоб досягти європейських стандартів», – зазначив Габілондо, який також попередив, що збільшення кількості будинків, призначених для туристичної оренди, сильно вплинуло на ринок; і що це «створило новий розрив у нерівності», вплинувши «на добробут та здатність до заощаджень домогосподарств із середнім доходом».

Щодо таких явищ, як незаконне заселення ("okupación"), Габілондо зажадав більше "матеріальних та особистих" ресурсів для системи правосуддя. «Ефективність правосуддя є необхідною, і Омбудсмен закликає до більшого та кращого забезпечення засобами».

«Я не думаю, що обмеження цін припинить пропозицію», — заявив він, посилаючись на аргументи, які оскаржують ідею про те, що субсидування доступу до житла автоматично призводить до його подорожчання. «Необхідно комбінувати заходи. Рішення не знаходиться ні в одній з крайнощів. Необхідно впровадити заходи, спрямовані на пом'якшення потреб багатьох людей у короткостроковій перспективі, та інші, спрямовані на покращення будівництва в середньостроковій та довгостроковій перспективі. Я вірю в регульований та обмежений ринок. Ніхто не говорить про те, що ринку не повинно бути, але він повинен бути під регулюванням», — підсумував він.