Адміністрація США під керівництвом Дональда Трампа активно просуває ідею стейблкоїнів – приватних цифрових токенів, прив'язаних до долара. За словами Девіда Сакса, радника Білого дому з питань штучного інтелекту та криптовалют, це має на меті зміцнити міжнародне домінування долара, збільшити його використання як світової резервної валюти в цифровому форматі та створити попит на трильйони доларів в казначейських облігаціях США, що потенційно знизить довгострокові процентні ставки.

Стівен Міран, нещодавно призначений до Ради керуючих Федеральної резервної системи, також вважає, що нове законодавство США щодо стейблкоїнів змінить правила гри як для Казначейства, так і для ФРС. Він стверджує, що це не лише забезпечить нове зручне фінансування бюджетного дефіциту, але й стане потужним джерелом притоку капіталу в економіку. Прогнозується, що «глобальний надлишок стейблкоїнів» може призвести до зниження природної процентної ставки в економіці США, дозволяючи ФРС пом'якшувати монетарну політику без значного зростання інфляції.

Федеральна резервна система прогнозує, що попит на стейблкоїни може досягти 3 трильйонів доларів до 2030 року, порівняно з поточними 300 мільярдами. Це може призвести до зниження процентних ставок у США на 0,4 процентних пункти та зміцнити долар, створюючи дефляційний тиск і надаючи більше можливостей для зниження ставок. Таким чином, майбутнє глобальне поширення стейблкоїнів є «багатотрильйонним слоном у кімнаті для центральних банкірів».

Проте історія показує, що доларизація не завжди була безпрограшним варіантом. Хоча вона пропонувала стабільність у періоди високої інфляції та волатильності, країни з часом прагнули чинити опір втраті монетарного суверенітету. У 80-х та 90-х роках минулого століття багато економік, що розвиваються, активно використовували долар, але подальші покращення в монетарній політиці та фінансовому управлінні призвели до значного зниження доларизації в більшості країн.

Основна проблема полягає в тому, що вигоди для США від поширення долара обертаються рівнозначними витратами для країн, чиї фінансові системи доларизуються. Ці витрати можуть бути значно вищими для окремих іноземних економік, ніж позитивні ефекти для США. Отже, якщо інші країни активно працюватимуть над конкурентоспроможністю своїх платіжних та фінансових систем і підтримуватимуть стійкість державних фінансів, бар'єри для «доларової колонизації» залишаться високими.

Існує також сценарій, за якого ставка США на перевагу стейблкоїнів не тільки провалиться, але й обернеться зворотним ефектом. З моменту створення Бреттон-Вудської системи у 1944 році багато країн прагнули знайти альтернативу домінуванню долара, але безуспішно. Однак беззаперечна цінність монетарного суверенітету дає решті світу стимул покінчити з глобальним пануванням долара. Спеціальні права запозичення (СПЗ) МВФ можуть надати засоби для цього. Відкрите прагнення США до глобального надлишку стейблкоїнів може створити таку можливість, що наблизить «доленосну зустріч» долара.