Іспанський анімаційний фільм "Олівія та невидимий землетрус" режисера Ірен Іборра отримав дві престижні номінації на Європейську кінопремію: "Найкращий фільм" та "Найкращий анімаційний фільм". Це досягнення стало знаковою подією для картини, яка вже привернула увагу на фестивалі в Ансі – визнаній мецці анімації.

Фільм розповідає історію 12-річної Олівії, чия мати, яка прагне стати актрисою Інгрід, намагається звести кінці з кінцями, приховуючи від молодшого сина Тіма, що вони можуть втратити свій дім. Ця глибока драматична стрічка, виконана в техніці стоп-моушн, досліджує теми труднощів неповних сімей та проблеми виселення, а також важливість спільноти та підтримки.

Створення "Олівії та невидимого землетрусу" зайняло сім років, що підкреслює кропіткість та трудомісткість стоп-моушн анімації. Режисер Ірен Іборра зазначила, що фільм викликає сильний емоційний відгук у глядачів по всьому світу, незалежно від того, стикаються вони з проблемою виселення чи ні. Глядачі впізнають себе в боротьбі матерів-одиначок і цінують ідею про те, як спільнота може трансформувати життя в умовах сучасного індивідуалізму.

Незважаючи на те, що це лише третій іспанський повнометражний фільм, створений у техніці стоп-моушн, анімація в Іспанії має багату історію. Іборра підкреслює, що терпіння та стійкість – ключові якості для роботи в цій сфері. Вона також прагнула створити фільм, який був би цікавий широкій аудиторії, а не лише нішевому глядачеві.

Цього року Європейська кіноакадемія змінила правила, і тепер номінанти в категоріях "Найкращий документальний фільм" та "Найкращий анімаційний фільм" автоматично потрапляють до номінації "Найкращий фільм року", що й забезпечило "Олівії" подвійну номінацію. Фільм є результатом міжнародної співпраці чотирьох європейських країн та Чилі. Серед головних конкурентів – французькі картини "Арка" та "Маленька Амелі". Ірен Іборра з гумором зазначає, що навіть якщо не вдасться отримати нагороду, поїздка до Берліна вже забезпечена.

Режисер також зізналася, що у фільмі знайшли відображення її особисті переживання як матері-одиначки, і що багато глядачів, особливо з неповних сімей, відчувають глибокий зв'язок з історією, бачачи, як "зрештою, в житті будується родина серцем".